Чому японські діти слухняні і ніколи не закочують істерики

Чому японські діти слухняні і ніколи не закочують істерики

Характер японців захоплює весь світ. Всі ми бачили, з якою стійкістю вони зустрічають навіть найжахливіші випробування. Ці люди ні за яких обставин не втрачають самовладання і почуття спільності. А ще вони відомі величезною повагою до оточуючих і неймовірною працьовитістю.

І це стосується не тільки дорослих. Японські діти теж дуже сильно відрізняються від дітей Західного світу. Вони скромні і м’які в поведінці. А ще слухняні і ніколи не закочують істерики.

Японці цінують сімейні зв’язки

Особливими жителів Японії роблять тісні родинні зв’язки між різними поколіннями. Цей зв’язок між літніми і молодими людьми відрізняється більш глибокою турботою, ніж в будь-якому іншому куточку світу. Літніх людей тут сприймають як джерело мудрості, що заслуговує на особливу увагу.

У свою чергу, люди похилого віку виявляють по відношенню до молоді багато терпіння і любові. Старші японці виступають в ролі наставників, а не критиків. Тому зв’язок між різними поколіннями такий гармонійний.

Японці цінують всіх своїх родичів. Але в той же час у них існують досить суворі кордони. Наприклад, дідусі і бабусі вважають неприйнятним брати на себе відповідальність за виховання дитини тільки тому, що у її батьків не вистачає на неї часу. Родинні зв’язки в Японії ґрунтуються не на обміні послуги, а, скоріше, на переконаннях, що всьому в цьому світі відведено своє місце.

Виховання дітей, засноване на розумінні

Більшість сімей в Японії вважають, що виховання дітей повинно бути побудоване на чуйності та розумінні. Підвищення голосу на дитину засуджується так само, як і більш жорсткі покарання. Батьки вважають, що уникаючи покарань, вони вчать дітей, як ставитися до світу, поважаючи почуття інших людей.

Якщо ж дитина вередує, мама і тато «карають» її своїм несхвальним поглядом або жестом. Так вони показують неприйнятність такої поведінки. Як правило, при цьому використовуються фрази на кшталт «ти нашкодиш йому / їй» або «ти нашкодиш собі», щоб вказати на неправильність поведінки і її наслідків, а не просто так.

Та ж формула застосовується і щодо об’єктів. Наприклад, якщо дитина зламала іграшку, її батьки, швидше за все, скажуть «ти напартачив», а не «ти зламав її». Японці підкреслюють саме важливість, а не функціональність об’єкта. Ось чому діти з самого раннього дитинства вчаться діяти свідомо в будь-якій ситуації і дбайливо ставитися до всього навколишнього.

Великий секрет: вільний час

Японці проводять свій вільний час з дітьми. Вони не розглядають виховання як якесь окреме заняття. Ні, для них важливо встановити міцний контакт.

Так, для матері дуже нетипово віддавати дитину в дитячий сад до 3 років. Навпаки, жінки беруть дітей з собою буквально всюди. Такий фізичний контакт створює дуже глибокі зв’язки. Безпосередня близькість до шкіри матері зближує також і їх душі. Крім того, для матері в Японії дуже важливо розмовляти зі своєю дитиною.

Аналогічно побудовані відносини з батьками, бабусями і дідусями. В Японії сім’ї, як правило, регулярно збираються за обідом або вечерею, спілкуються і розповідають один одному історії. Сімейні історії за столом часто повторюються, і таким чином дитині прищеплюється почуття самобутності та приналежності, як і важливість вербального спілкування.

Ось чому діти в Японії так рідко влаштовують сцени. Вони ростуть в оточенні, де ймовірність потрясінь зведена до мінімуму. А ще у них не бракує в любові. Вони бачать, що в світі існує певний порядок, і що у кожної людини є своє місце. Це дарує їм спокій, робить уважними і допомагає зрозуміти, що в емоційних спалахах немає ніякої необхідності.

За матеріалами

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!