Ми підкажемо вам, як боротися з дитячою лінню…

Ми підкажемо вам, як боротися з дитячою лінню…

Дитина може бути лінивою з самого народження. Дослідники навіть доводили, що лінь має генетичне походження. Новонародженому по інстинкту належить криком давати знати про те, що він голодний або мокрий. Але деякі немовлята (їх, звичайно, мало) виявляють пасивність. Вони мовчать, а в результаті втрачають у вазі, стають слабкими. А це вже ознаки захворювання.

Надалі лінь проявляється в небажанні виконувати елементарні дії з самообслуговування: сідати на горщик, одягатися, прибирати іграшки. Зі вступом до школи вона виростає в серйозну проблему – небажання вчитися.

Будь-яка лінь – це відсутність чіткої мотивації.  Навіть доросла людина не завжди розуміє, навіщо він щось робить. Дитина ж при відсутності життєвого досвіду і необхідності прийняття самостійних рішень зовсім не розуміє справжніх цілей того, що просять або вимагають від нього дорослі.

Також дитяча лінь може бути викликана природним інстинктом самозбереження, підсвідомою потребою заощадження енергії. Якщо дитина втомилася або захворіла, вона не стане бігати, стрибати, грати. Така поведінка для багатьох батьків є сигналом до дії.

У школах часто спостерігається соціальна лінь. Активна вдома дитина в класі затихає, намагається вести себе непомітно. Вона не порушує дисципліну, але й не робить багато з того, що виконують інші діти. Вона просто по-тихому йде від громадської діяльності. Вчителі його не сварять, бо нема за що. Але одного разу він може проявити себе з несподіваного боку. Двоякість поведінки часто буває небезпечною.

У більшості випадків дитяча лінь розвивається від неправильної поведінки дорослих.  У сім’ї – від надмірної опіки з боку батьків, в дитячих садах і школах – від пасивності педагогів. Найчастіше неробство вражає тих дітей, в яких не вірили, обмежували їх свободу і самостійність.

Що робити з дитячою лінню?

  • Істинна працьовитість обох батьків покаже дитині, що не можна весь час сидіти склавши руки. Якщо, наприклад, тато з ранку до вечора буде працювати, а мама базікати по телефону і лежати на дивані (або навпаки), правильного виховання не вийде.
  • Залучення до спільної діяльності – хороший спосіб виховання працьовитої і відповідальної особистості. Прохання про допомогу вселяє в дитину впевненість, що він потрібен і корисний для сім’ї або інших дорослих.
  • Самостійне виконання дорученої справи розвиває не тільки працьовитість, а й кмітливість, уміння приймати рішення. Батьки повинні проявляти такт і терпіння. Адже у дитини немає досвіду, значить, він має право на помилку. Завдання дорослого – підказати, показати, як слід було б зробити, щоб отримати хороший результат.
  • Заохочення, похвала за будь-який вид діяльності з самого малого віку. У кожної людини повинен бути стимул. Дитині він обов’язково потрібен. Але в цій ситуації важливо уникати шантажу: «Гуляти не підеш, поки то-то не зробиш».
  • Будь-яка справа має приносити задоволення. Якщо дитина поки не розуміє, яку користь для себе він отримує від виконаної роботи, але бачить, як радіють дорослі, він відчуває задоволення собою.

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!