Зупинити дитячу істерику може тільки одне питання…

Зупинити дитячу істерику може тільки одне питання…

Я не психолог і не експерт по дитячих істериках, я звичайна мама 5-річної доньки. Проте мені здається, я знайшла «формулу», якою хочу поділитися, – як можна швидко поміняти напрямок думок дитини, яка ось-ось почне скандал через якусь дрібницю.

Спочатку трохи нашої особистої історії. Моя дочка пішла в дитячий сад і дуже нервувала через це. Вона говорила, що ніколи не зможе звикнути до садка. Удома теж все пішло шкереберть: Аліса все частіше злилася і закатувала істерику буквально з будь-якого приводу, по кожній дрібниці. В садку нам порадили піти до дитячого психолога в надії, що це якось нормалізує ситуацію.

Психолог дійсно дала нам багато корисних порад, але одна була просто фантастична, до того ж і дуже проста. Про неї я і хочу розповісти.

Отже, ситуація: дитина готова почати скандал. Привід не має значення – у ляльки відвалилася рука, прийшов час лягати спати, домашнє завдання не виходить або просто не хочеться робити те, про що ви просите. Ми дивимося дитині в очі і спокійним голосом задаємо одне питання:

ЦЕ ВЕЛИКА ПРОБЛЕМА, СЕРЕДНЯ ПРОБЛЕМА ЧИ МАЛЕНЬКА ПРОБЛЕМА?

Коли моя дочка починала думати про те, що з нею відбувається, це діяло на неї просто чарівним чином, принаймі тут, вдома. Я задаю це питання, вона відповідає, і ми знаходимо спосіб вирішити проблему, причому дочка сама пропонує, де шукати рішення. Маленька проблема зазвичай найшвидша і проста. Деякі проблеми вона вважає «середніми».

Швидше за все ми їх вирішимо, але не в ту ж секунду – це допомагає зрозуміти, що є речі, які вимагають часу. Якщо проблема серйозна – а те, що ваша дитина вважає важливим, абсолютно точно не можна ігнорувати, нехай вам це і здається повною дурістю, – такій проблемі доведеться приділити трохи більше часу. Іноді треба допомогти дитині зрозуміти, що в житті не все відбувається так, як нам хочеться.

Я не думаю, що є якісь магічні прийоми в справі виховання дітей. Виховати дитину, пройти з нею разом через всі етапи розвитку – це справжня місія. Так, іноді ми вибираємо хибний шлях, тоді треба мати мудрість повернути назад і спробувати іншу дорогу. Пройшовши через безліч істерик зі своєю дитиною, я, нарешті, побачила світло в кінці тунелю і дуже хочу поділитися цією знахідкою з іншими батьками.

Сподіваюся, що у вас цей метод теж спрацює!

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!