«Кіт і Ангел» дуже світла казка про добро!

«Кіт і Ангел» дуже світла казка про добро!

Спокій в чистому вигляді … Знаходьте час на тих, кого любите.
– Мир тобі, – ласкаво сказав Ангел, сідаючи поруч з Котом на товсту гілку і струшуючи з неї сніг.
– Привіт, – Кіт відкрив зелені очі, ліниво оглянув Ангела і відвернувся.

Ангел сховав під крилами босі ноги і подивився вниз. Під ними лежав білий двір, повний сміху, вереску, літаючих сніжок і скрипу кроків.

– Високо ти забрався, – сказав Ангел, оцінюючи відстань до землі.
– Зате сюди навіть Сашків сніжок не долетів.

Ангел розуміюче кивнув і підібрав опущені крила. Помовчали.

– А ти що, за моєю старенькою з’явився? – не повертаючи голови, спитав Кіт. Голос його був такий же ледачий, але Ангел відразу побачив, як згустилася навколо нього біль і тривога.
– Ні, я ні за ким.
– А! – хмарка тривоги зріділа. – Вона щодня говорить, що скоро Ангел її забере, – вважав за потрібне пояснити Кіт. – Видно, інший прилетить …

Знову помовчали. Але, мабуть, Кота все ж турбувала присутність Ангела, і він якомога холодніше запитав:

– А ти сюди навіщо?
– Та так, відпочити присів. Хлопчину одного в вашому місті від нього ж самого рятував. Ох, і важка це робота! Тепер додому лечу.
– Так ти, це … і від хвороби можеш?
– Дивлячись яка хвороба. Але багато чого можу. Хоронитель я.
– Так чого ж ти тут розсівся ?! – заревів раптом Кіт. – А ну пішли!

І він вихором злетів на землю. Ангел тихо приземлився поруч.

Старенька була така худенька, що Ангел не відразу розгледів її серед білих подушок. Очі бабусі були закриті, а груди ходила ходуном, заповнюючи всю кімнату хрипом, свистом і схлипами. Ангел нахилився над нею, поклав на груди білі крила і став щось шепотіти – ласкаво і тихо. Поки він так стояв, Кіт підкинув у грубку дров, посунув на плиту остиглий чайник і поставив великий кухоль з молоком, сипанув в неї якоїсь трави – готував питво для господині.

Коли Ангел розігнувся, дихання бабусі було рівним і тихим, запалі щоки порожевіли.

– Нехай поспить, – сказав він Коту. – Ослабла вона сильно.

Кіт відвернувся і швидко витер очі.

Старенька спала, а Кіт і Ангел пили чай, і Кіт все підливав у свій чай вершки, а Ангел посміхався, дивлячись на нього.

– Я, напевно, залишуся поки у вас, – сказав він, розмішуючи мед, – Поки Михайлівна не встане.
– А ти звідки знаєш, що вона Михайлівна?
– Я ж Ангел. Я і то знаю, що тебе Чарлік звуть.
– Значить, на кшталт познайомилися, – хмикнув Кіт. – А тебе як величати?
– А у нас імен немає. Просто ангел.

Кіт мовчки посунув йому вершки і попив з кухля.
Цокали над столом ходики, тріщали в печі дрова, за вікном посилювався вітер.

– Ось ти питав, навіщо я високо заліз, – посміхнувся раптом Кіт. – Виходить, тебе чекав. – І задумливо додав, прислухаючись до вітру: – Шкарпетки тобі зв’язати треба. Що ж ти босоніж-то по снігу? ..

Джерело

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!