Притча про чотири свічки: читається за хвилину, корисна – на все життя
Палали чотири свічки. Навкруги стояла тиша, згодом навіть було чути, про що вони розмовляють.
Перша промовила:
– Я – Спокій … Але є одна проблема — люди не вміють мене берегти. Я бачу що ще трішки, і я згасну. Мені більше нічого не залишається.
Так вогник цієї свічки згас.
Згодом промовила й друга свічка:
– Я – Віра … В сучасному світі нікому не потрібна. Люди рідко згадують про мене і нічого про мене не хочуть чути. Я не бачу сенсу горіти далі.
Подув вітер і свічка згасла.
Третя свічка засмутилася:
– Я – Любов … Люди перестали мене цінувати та плекати. Вони все більше відчувають ненависті до інших. Я не маю сили палати далі, — промовила це свічка й згасла.
Після того, як згасли всі свічки, до кімнати увійшов хлопчик й голосно закричав.
– Що ви робите!? Ви повинні горіти – я боюся темряви! – плакав він.
Четверта свічка запалала яскравіше та промовила:
– Не бійся, поки я горю, можна запалити й інші свічки. Адже я – Надія.
Тому ми бажаємо, щоб Надія у вашому серці палала завжди!