ЩАСТЯ ОТОЧУЄ НАС, ПРОСТО МИ ЙОГО НЕ ПОМІЧАЄМО. МУДРА ПРИТЧА

ЩАСТЯ ОТОЧУЄ НАС, ПРОСТО МИ ЙОГО НЕ ПОМІЧАЄМО. МУДРА ПРИТЧА

– Візьміть! Будь ласка візьміть! – хлопчисько років восьми простягнув в руках перелякане кошеня. Виходила з магазину жінка і заперечливо похитала головою.

– Він хороший, – жалісливо сказав хлопчик і притиснув пухнастий клубок до себе. Кошеня нявкнуло. На цей звук обернувся чоловік, і кошеня знову злетіло у дитячих руках.

– Він дуже ласкавий, він вам потрібен.

Чоловік замахав руками і прискорив крок.

– Це твій? – почув хлопчик. Через його плече на кошеня дивилася дівчинка з довгими косичками.

– Так, мій. Але мені дуже треба його віддати. Йому потрібен господар.

– Який гарненький! – дівчинка погладила кошеня. Поруч виросла жіноча фігура.

– Не займай його! – грубо одернула вона дівчинку.

– Мама, я хочу його. Він мій! Він мені дуже потрібен.

– Не потрібен, – як відрізала мама і потягла вже заплакану доньку геть …

Кошеня подивилося прямо в очі хлопчикові і, раптом, сказало:

– Слухай, залиш мене собі.

– Не можу, – зітхнув хлопчик. – Нам, ангелам, не можна залишати собі ЩАСТЯ. Ми його роздаємо.

– Значить я – щастя? І ти мене віддаси кому завгодно?

– Я пропоную тебе того, кому ти найбільше потрібен. А люди не розуміють і відмовляються.

– Але ці люди відмовилися від мене, я всього лише маленьке кошеня.

– Жінка з магазину відмовилася від сімейного щастя. Якби вона тебе взяла, то по дорозі додому з нею заговорив би чоловік, який захотів би допомогти їй донести тебе, а потім він став би її чоловіком. Чоловік відмовився від щастя взаєморозуміння з дочкою, у них дуже складні відносини. Якби він взяв тебе, то дочка і батько разом доглядали би за тобою, і холод у відносинах поступово відступив.

– А дівчинка? Я був їй потрібен. Це мама не дозволила.

– І дівчинці ти був потрібен. Якби їй дозволили взяти тебе, вона навчилася б турботі і терпінню поки ти ріс. А через рік у неї з’явиться братик, і своє вміння піклуватися вона перенесла б на нього. Це і мамі б дуже допомогло. Це щастя турбота і допомога один одному.

– Виходить, вони відмовилися від свого щастя … Як же вони без щастя?

– Я буду пробувати знову. Пізніше. Вже по-іншому. Така у нас робота – щастя пропонувати. А вибір за людиною.

Кошеня зітхнуло і закрило очі. Воно уже не боялося. Воно чиєсь щастя!

Джерело

 

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!