Доленосний випадок в маршрутці

Доленосний випадок в маршрутці

Отже, уявіть, напівпорожня маршрутка повільно плентається по вулицях міста. На зупинці заходить досить симпатична, на мій погляд тридцятирічна жінка. Детально описувати її не буду, скажу коротко – все при ній. А слідом за нею схоплюється чоловік приблизно того ж віку з великою і судячи з усього важкою сумкою.

Маршрутка різко сіпнулася і за інерцією цей чоловік подався вперед до тієї самої жінки і став їй на ногу.

«Ну що ж ви як слон справді» – сказала вона, – невже не можна акуратніше ».

Чоловік подивився на неї винуватими очима і вибачився. Але вона не вгамовувалася: «Триматися треба було!».

І тут цей чоловік сказав слова, в які постарався вкласти максимум болю і скорботи – «Жінко, але ви ж бачили що я не навмисне, тим більше що я перед вами вибачився, ну що мені ще зробити щоб ви заспокоїлися?»

Особисто я в той момент очікував від неї будь-якої відповіді, але навіть мені, з моїм вродженим цинізмом і солдатською грубістю, в голову не могло прийти на що здатний жіночий розум.
Отже, готові?

«Що, що, заміж мене візьміть».

Водій від несподіванки зупинив автобус, в салоні настала гробова тиша. Навіть п’ятирічна дівчинка, яка сиділа за мною і всю дорогу щось бурмотіла, замовкла. Так тривало напевно хвилину. (Хочу зауважити, що на обличчі жінки в той момент не було навіть натяку на прикол).

І тут уже не витримав я (ну як же без мене-то), кажу: «Чуєш, мужик, ти відповідай що -небудь, подивися, публіка чекає».

Він подивився на мене, потім на нас усіх, перевів погляд на жінку і сказав:

– Я на наступній виходжу, ви зі мною?

– Так! – твердим голосом відповіла вона.

«Браво»  – крикнув я і вся маршрутка без будь-якої команди початку аплодувати.

Вони дійсно вийшли на наступній зупинці і я почув як подаючи йому руку на виході, вона сказала:

– Мене Людмила звуть.

Двері зачинилися.

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!