І чому я прийшов додому раніше?..

І чому я прийшов додому раніше?..

Я завжди сміявся над колегами і друзями, які пильнували своїх обранців і обраниць. Вважав це дурним і нікчемним – до вчорашнього дня.

Чорт мене смикнув прийти додому раніше. Хотів свою дружину порадувати, навіть квітів по дорозі прикупив. Двері відчинив ключем. Наташка не почула, напевно тому, що приймала душ, і я вирішив посилити сюрприз, почавши потихеньку знімати взуття.

– Васька, ти все доїв? – пролунало з ванни, і я напружився, бо ім’я у мене Сергій, а їсти я ще й не починав. Незручно приймати їжу, стоячи на одній нозі, а з другої знімаючи черевик.

– Почекай, я вже закінчую, вийду, підкладу ще, – лунало з-за напіввідкритих дверей ванної кімнати.

Кров прилила до обличчя, а в голові почало щось потріскувати. – а ось і роги прокльовуються! – вирішив я. – Уб’ю, дружину-заразу і його вб’ю! – притулившись до стіни блискавично аналізував я, прикидаючи, що краще підійде для смертовбивства.

Думка: «А я ж її любив» була останньою краплею, і я рвонув вперед.

– Сергію, Сергію, ти чого ?! Вибач, невинна я! – кричала Наташа, вдаривши мене дверима ванної, а її вирячені очі були повні жаху. Вона звивалася, як спіймана змія.

– Невинувата !? Ти мені роги наставила! – заревів я, на власні очі відчуваючи як цей ріг росте.

– Ти сам, ти сам винен! – Звідки я знала, що ти прийшов ?! Ти ж сам, сам об двері вдарився, коли я їх відкрила! Куди ти мчав, як скажений! – Натаха вже ридала.

– Хто він?! – грізно запитав я, намагаючись піднятися з підлоги, – хто цей урод !? Я вас обох закопаю !!!

– Хто він? – в очах Наташі промайнув щирий подив. – Ти про кого?

– Хто там на кухні ?! – зробив я ще одну спробу встати, але мабуть удар об торець дверей ванної кімнати був дуже сильний, в голові каламутніло, а зростаючий ріг починав закривати огляд.

– Хто такий, Васька,!? – повторив я запитання. – Так ось він, – Натаха кивнула на кухонний дверний отвір, де у порожка тулився невеликий сіренький клубочок, періодично нявкає і зі страхом дивиться на нашу перепалку, – Лєнка подарувала.

Я ще раз помацав ріг і зрозумів, що іноді ми наставляємо їх собі самі …

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!