Чоловік на автомобілі повертався додому, розсерджений і втомлений. На роботі видався важкий день, тому єдине, чого він хотів, — це швидше опинитися вдома. Але, як на зло, всі світлофори перед ним спалахували червоним. Нарешті, він звернув на невелику вуличку і додав газу. Але раптово перед ним промайнула фігурка дитини. Чоловік різко натиснув на гальма і вибіг з машини … Він тільки що збив хлопчика.

Усвідомлюючи весь жах того, що сталося, він взяв дитину на руки, поклав на заднє сидіння автомобіля й поїхав до найближчого відділення швидкої допомоги.

У нього підкошувалися ноги, коли він заносив дитину до приймального покою. — У нього є страховка? — поцікавився черговий лікар. — Напевно ні. Я не знаю, — перелякано відповів чоловік. — Ми не можемо прийняти його без страховки. Скажіть хоча б його ім’я, — наполягала медсестра. — Я не знаю його імені, будь ласка, зробіть що-небудь, — благав чоловік. — Це ж дитина. Я не хочу, щоб вина за його смерть лежала на мені! — Ми оформимо його, — роздратованим голосом сказав лікар, — але вам потрібно буде заплатити благодійний внесок в нашу лікарню і оплатити послуги медперсоналу і ліки.

Я випишу вам чек, оплатіть його в касі і прийдете сюди. Збентежений і переляканий чоловік побіг у касу. Він був готовий на все, лиш би швидше врятувати малюка. Почуття провини не давало йому спокою.

Але у лікарняній касі він виявив, що залишив гаманець в машині. Чоловік кинувся на парковку і став шукати потрібну суму. Майже через сорок хвилин дитину оформили, і лікар прийшов оглянути його. Але, побачивши хлопчика, доктор побілів і впав перед ним на коліна. — Синку, — тільки і зміг прошепотіти він …