Не пам’ятаю, в якому віці відбулася ця розмова з мамою вперше, але пізніше вона повторювалася кілька разів

Не пам’ятаю, в якому віці відбулася ця розмова з мамою вперше, але пізніше вона повторювалася кілька разів

Мама посадила мене на диван поруч з собою і запитала, чи немає чогось такого, про що вона повинна знати, може, щось на вулиці відбувається, коли я гуляю без нагляду, або, можливо, хтось ображає.

Мама завжди так хитро починала розмови, що створювалося враження, що вона заздалегідь все знає. Якщо мені було що розповісти, то мені доводилося тут же зізнаватися) Цього разу зізнаватися не було в чому.

Мама мені сказала, що якщо колись десь я відчую реальну загрозу для життя і здоров’я, якщо хтось кудись буде відводити, погрожувати, застосовувати насильство тощо, то, крім
крику і спроб втекти, потрібно вживати всі доступні засоби для залучення уваги.

Вона дуже коректно пояснила, що більшості людей плювати на чужі проблеми, тому, для того, щоб врятувати своє життя, допустимо створювати незначні проблеми іншим.

Настанови були прості, але, по-моєму, дуже дієві: якщо розумієш, що тут і зараз з тобою може трапитися непоправне – хапай камені і кидай у вікна будинків, бий машини.

Мама пояснювала: люди через страх за себе, з байдужості, або з інших причин можуть не відреагувати на крик про допомогу, а якщо мова буде йти про їхнє майно, то більшість, якщо не втрутиться, то хоча б викличе поліцію.

В кінці бесіди мама додала, що майнову шкоду ми завжди можемо відшкодувати, а життя у нас одне.

Для закріплення результату подібна розмова повторилася ще кілька разів, але, тьху-тьху-тьху, не стала в нагоді. По-моєму, це відмінна порада для дитини чи підлітка.

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!