Несподіваний вчинок бабусі, після якого онук полюбив її ще більше!

Несподіваний вчинок бабусі, після якого онук полюбив її ще більше!

Кожен день бігав Іванко на околицю села. Бігав босоніж, затиснувши під пахвами кросівки, щоб не забруднити їх в грязі, – а то баба побачить і почне кричати.

Цього літа у Ванічки з’явилося щеня. Він врятував його від голодної смерті, вигодував і виходив, тільки додому привести боявся – бабка адже сваритиметься. Вона була проти собак, все кричала, що мати Ванечки любила собак з вулиці додому зносили, а тепер невідомо де сама пропадає.

Ховав хлопчик своє цуценя в полі. Вирив для нього ямку, накидав туди листя і ганчірок різних і кожен день після школи бігав його годувати, що зі столу вдавалося поцупити. Назвав Ванечка цуценя Сліпиш, а той ріс не по днях, а по годинах. Ось уже став з ямки вибиратися і по околицях бігати, зустрічаючи хлопчика зі школи. Іванко дуже боявся, що про це дізнається бабка і зовсім заборонить йому на вулицю виходити.

Але ось минуло літо, і настала осінь. Іванко тепер не тільки годував, а й грів бідного Сліпиша – на вулиці стрімко холодає, а додому взяти цуценя він не міг – бабка б не пустила. Одного разу хлопчик так довго грів собаку, притискаючи її до свого голого живота, що сам не на жарт замерз і ледь дійшов додому. Там він звалився в ліжко, а на ранок піднятися не зміг – захворів.

Стривожена бабка викликала додому лікаря, і той прописав Вані постільний режим. Але як же він міг спокійно лежати, коли там, у полі, замерзав один-однісінький голодний Сліпець? Від цієї думки Ваня починав гірко і беззвучно плакати, забуваючись в гарячому хворобливому маренні. Бабка і таблетки давала хлопчикові, і гірчичники ставила, і компреси робила – ніщо не допомагало онукові, і він лише гірше плакав в подушку. Нічого не вдієш, пішла баба в поле забирати Сліпиша. Привела додому собаку, вимила, та й пустила хлопчикові під ковдру.

На ранок Іванко прокинувся від того, що його ніс радісно вилизує Сліпець, а температури – як не бувало! Але тут закричала бабка:

– А ну, вставайте, дармоїди! Сідайте жерти! Скільки вас чекати можна? Тільки об’їдають мене, стару! І за що мені така кара ?!

Іванко лежав в ліжку, слухав крики бабки і посміхався – він знав, що вона сама добра, хороша і найкраща бабця на всьому білому світі!

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!