Раптом, тишу реанімації розірвав крик медсестри: «Сльоза! На щоці сльоза! Він плаче!”

Раптом, тишу реанімації розірвав крик медсестри: «Сльоза! На щоці сльоза! Він плаче!”

Боляче! Як же боляче … Неможливо дихати … Молодий чоловік хитаючись добрів до лавочки в сквері і присів, намагаючись віддихатися і вгамувати біль, який розпеченим стрижнем пронизував все тіло. Але він не відступав, вгризаючись в кожну клітину. Чоловік спробував зробити глибокий вдих, але біль завдала ще одного удару і тіло обм’якло …

Світло … Звідки воно? Таке м’яке і тепле. Де я? Болі немає. Та й тіло таке невагоме. Чоловік намагався озирнутися, але навколо клубочився легкий туман. А потім він побачив собаку … Велика вівчарка йшла до нього, нечутно ступаючи м’якими лапами. І чоловік впізнав його! Це був Грей.

– Здрастуй, Господарю.

-Грей? Ти? Але … як ти мене знайшов? І чому ти розмовляєш зі мною? Я сплю?

– Тут всі можуть розмовляти і розуміти один одного. Ні, Господарю, ти не спиш. Ти вмираєш. А я помер вже давно. Там, на тій дорозі, де ти викинув мене з машини.

І чоловік згадав те, що старанно намагався забути всі ці роки. Те страшне і чорне, що душило ночами. Зрада!

– Бачу, що не забув … Пам’ятаєш, як розлютився на мене, старого? Як трясучись від сказу запхав у машину і повіз за місто? Як залишив мене на дорозі і поїхав, не озирнувшись? Пам’ятаєш … А я ж не винен, що постарів і став дратувати тебе.

Пес важко зітхнув і ліг.

– Грей, я був впевнений, що тебе підберуть і ти знайдеш новий будинок!

– Не бреши самому собі! Так ти заспокоював себе, виправдовуючи те, що зробив. А я … Я довго біг за машиною, але не наздогнав тебе і втратив слід. Старий ніс і хворі лапи підвели мене. Тоді я побрів на колишнє місце і став чекати, коли ти повернешся за мною. Я вірив, що ти обов’язково повернешся за своїм Греєм. Я вірив тобі і любив так, як можуть любити тільки собаки! І дуже хвилювався, як ти там один, без мене! Нікому принести тобі тапки, розбудити вранці, лизнувши язиком, помовчати з тобою, коли сумно. Але ти все не повертався.

Чоловік опустився на коліна перед собакою. Тіло знову пронизав біль. Але це був біль від усвідомлення скоєного жаху свого вчинку. Колючі сльози різали очі і не приносили полегшення.

– Пробач мене! Пробач!!! Собаки можуть любити і прощати! Прости, хоч я цього і не заслуговую!

Старий пес трохи підійшов до чоловіка. Господаря, якого любив завжди.

– Я пробачив тобі мою смерть. А ось тобі ще рано вмирати. Плач! Твої сльози – твоє спокутування. Я попрошу за тебе. Теплий язик торкнувся щоки, велика лапа накрила руку чоловіка.

– Прощай …

У реанімаційному відділенні лікарі билися за життя молодого чоловіка. Обширний інфаркт. Але всі зусилля були марні. О 18:30 зафіксовано час смерті. Серце зупинилося. Кінець …

Тишу реанімації розірвав крик медсестри: «Сльоза! На щоці сльоза! Він плаче!”.

Рівна лінія на екрані монітора здригнулася і вигнулась слабкою, але такою життєствердною дугою …

Через місяць молодий чоловік стояв на порозі клініки. Він живий і навіть осінній дощ не може зіпсувати щастя повернення. Його порятунок лікарі називали не інакше, як дивом! Вийшовши за ворота лікарні, чоловік неспішно попрямував в сторону будинку. Він йшов, заглиблений у свої думки, коли під ноги йому викотився брудний і мокрий клубок, який опинився щеням.

-Привіт малий! Ти чий?

Весь зовнішній вигляд щеняти говорив про те, що він нічий і відчайдушно потребує допомоги. Чоловік підняв малюка з землі, сунув за пазуху і дбайливо поправив стирчаче вухо.

– Ходімо додому, … Грей!

Старий пес, оточений легким білим туманом, поклав голову на лапи, стомлено зітхнув і прикрив очі. Він врятував в людині Людину!

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!