Вперше взявши на руки внучку, я розплакалася. Мені здалося, що ось-ось — і я почую такий рідний голос…

Вперше взявши на руки внучку, я розплакалася. Мені здалося, що ось-ось — і я почую такий рідний голос…

 

Велика рідкість
Повертаючись додому з роботи, він першим ділом йшов мити руки і до дитини. Ігноруючи накритий стіл і свіжу газету. Тоді я вдруге закохалася у свого чоловіка.

«Мамі треба відпочити» — посміхався він, брав на руки Філіпа і не відпускав, мугикаючи колискову, поки син не засне.

«Мамі треба відпочити» — сонно бурмотів він, встаючи вночі, змінюючи пелюшку і підкладаючи мені наш скарб. Він терпляче чекав, поки син насититься, і дбайливо перекладав Філіпа в ліжечко.

«Мамі треба відпочити» — закочував він рукава і годував маленького бешкетника з ложечки.

«Мамі треба відпочити» — збирав він однорічного Філіпа на вечірню прогулянку, даючи мені можливість провести час в тиші.

«Мамі треба відпочити» — шепотів він лукаво усміхненому сину, який вимагає книжку, і йшов розповідати вигадані ним казки.

«Мамі треба відпочити» — він перевіряв уроки, на пальцях пояснюючи незрозумілі Філіпу речі.

«Мамі треба відпочити» — шикнув він на Філіпа, який повернувся з випускного.

Варто було прозвучати цим словам, як душу наповнювала незрозуміла ніжність, хвилями зігріваючи і укутуючи від побутових негараздів і втоми. На очі наверталися сльози щастя, яким хотілося поділитися з усім світом.

Був і третій раз, коли любов до чоловіка накрила мене з новою силою. Коли слово мама було замінено на бабусю.

«Бабусі треба відпочити!» — він пригрозив пальцем нашому онукові, який капризував під час першої розлуки з мамою і татом, і став тихенько наспівувати йому колискову.

«Бабусі треба відпочити» — він підморгнув онукові і став збирати вудки, збираючись на ставок з первістком Філіпа.

Бабусі треба відпочити» «— з легким докором у голосі, він простягнув онукові навушники, щоб його планшет не кричав на весь будинок.

До народження внучки він не дожив зовсім трохи. Діти забрали мене до себе, відмовилися залишати одну в спорожнілому будинку.

Вперше взявши на руки внучку, я розплакалася. Мені здалося, що ось-ось — і я почую такий рідний голос: «Бабусі треба відпочити!» навіть озирнулася, з якоюсь дурною надією.

Увечері, вже на межі сну, я вловила шепіт Філіпа з вітальні: «Спи, хороша, спи. Мамі треба відпочити!». Я встала і тихенько відчинила двері: Філіп колисав дочку на руках, тихенько наспівуючи колискову. Ту саму. Татову.

Його з нами вже немає, але його слова «Мамі треба відпочити» — живі.

Джерело

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!