Я думав, що такі сюжети можливі лише у слізливих жіночих серіалах. Але як не шкода, я став головним героєм одного з таких “сльозливих” сценаріїв.

Коли мені було 6 років, батько пішов із сім’ї. На руках у мами залишився я і дві сестри, яким було всього по 2 роки. Спочатку мама розповідала, що тато поїхав кудись по роботі. Але вже в дитинстві я підозрював, що щось не так. Згодом мама сказала, що тато більше ніколи не повернеться. Тяжко розповісти, що діялося в моїй дитячій голові… Після я дуже сердився на свого батька, прокручував у голові діалоги, які б у нас відбулися з батьком, якби він несподівано повернувся додому. Але він не повертався.

Моя мама з того часу більше ніколи не виходила заміж. Все тягнула на своїх маленьких та кволих плечах. Але вона змогла, виховала нас із сестрами достойними людьми.  Минули роки. От мені вже самому під 30. Маю сина. Винайняв земельну ділянку і почав займатися землеробством, вирощував зернові – кукурудзу, соняшник тощо.

І ось якось мені дзвонить якийсь чоловік. Він представився підприємцем. Сказав, що хоче приїхати та поговорити про купівлю кукурудзи на силос. Я погодився.

В день зустрічі з’явився майже лисий старий дідок. Повним ротом посміхнувся, простягнув мені пакет. Відкрив пакет. Там лежали цукерки, печиво, кава. Я в шоці… Що це за такий підприємець? Він представився, сказав, що є моїм татом. Не дивно, що я його не впізнав відразу: сиві рештки волосся на майже лисій голові, все обличчя в зморшках. Дивно… У дитинстві я так часто прокручував момент зустрічі з батьком, а зараз навіть не було чого в нього спитати.

Ну а далі був один із найкоротших діалогів у моєму житті:

— Ти що, у в’язниці був?
– Ні.
— Кукурудзу купуватимеш?
– Ні.
– Ну тоді бувай.
– Бувай…

Він розвернувся і пішов. Я його наздогнав і віддав йому пакет, який він привіз через 24 роки відсутності. Цікаво, чого він хотів? Щоб я кинувся до нього в обійми і заплакав? Цікаво, а на що розраховує людина, коли йде з сім’ї на чверть століття, а потім повертається із цукерками та банкою кави?