Хочете красиву історію? Будь ласка … Як я чоловіка на смітнику знайшла

Хочете красиву історію? Будь ласка … Як я чоловіка на смітнику знайшла

Живу я в невеликому закритому містечку, населення в більшості своїй військові. Коли мені було тридцять років, я залишилася одна без чоловіка з двома хлопцями на руках. Мій благовірний чоловік розлучився зі мною і пропав в невідомому напрямку з якоюсь дамочкою. А ми з синами залишилися без підтримки, сподіватися можна було тільки на себе. Природно, ні про яке особисте життя думати було ніколи. Робота в госпіталі, підробіток в процедурному кабінеті і будинок.

Ось так і протікало моє життя.

Справа була напередодні Нового року. Увечері після роботи ми з хлопцями нарядили ялинку, я пішла різати салати на завтрашню святкову вечерю. Потім прибрала кухню і вирішила викинути сміття. На вулиці вже зовсім стемніло, вітер завивав, та ще почався сніг, сухий і колючий. Треба сказати, що наше містечко знаходиться на узбережжі, зими у нас дуже вітряні і холодні. Викинула я сміття в контейнер, дивлюся, а біля нього мужик валяється. Одягнений пристойно, думаю, може, погано стало. Нахилилася, а від нього тхне алкоголем так, що задихнутися можна. Розвернулася я і пішла до дому.

Уже до під’їзду стала підходити, а думки в голові про людину ту.

Холодно на вулиці, темно, він в відключці повній, думаю, на смерть замерзне. Все-таки медична сестра я, не змогла так просто його залишити, вирішила хоч розбудити. Штовхала, штовхала, штовхала – все марно. Ось що робити?

Сама я маленька, худенька, а він здоровий, мені не підняти. Волоком дотягла я його до під’їзду, якось підняла на другий поверх, запхнула в квартиру. Сини мої прибігли, оченята круглі, стоять і зрозуміти не можуть, кого це мама додому притягла. Накрили ми його пледом прямо на підлозі, і пішли спати. А що робити? Вранці випровадимо.
Всю ніч я не спала толком, прислухалася, що ж там, в передпокої відбувається. Але все було тихо, я і заснула. Вранці чоловік прокинувся, попросився душ прийняти, очі ховає, вибачається. Виявляється, в нашому містечку він проїздом був, до одного приїхав, напилися вони. Пішов в магазин, а далі і не пам’ятає толком нічого. Ну, попили ми чай, він подякував і пішов.

Увечері цього ж дня ми з синами сіли за святковий стіл. Я потихеньку подарунки під ялинку поклала, ліхтарики запалила, а сама носом клюю, ніч адже напередодні не спала толком. Гостей ми не чекали, звідки їм узятися? І раптом у двері постукали. Відкриваю, а там наш гість нічний, з пакетами, тортом, квітами. Сам ніяковіє, проситься в гості, подякувати, мовляв, хоче. Ну що ж, запросили ми його за стіл. Спиртного в моєму домі ніколи не водиться, але його шампанське я випила, а то незручно якось мені було. Сам він пити не став, розповів, що взагалі алкоголь не вживає, незвичний до нього, тому і вийшло з ним так. Сп’янів з незвички, загубився.

Став він до нас приходити в гості. З хлопцями моїми швидко спільну мову знайшов. Мені подарунки, квіти. А через місяць попросив залишитися у нас, заміж мене покликав, хлопців моїх пообіцяв як своїх виховувати.

Діма, так його звати, став моїм чоловіком. Він моряк, старший механік на судні, дуже грамотна і добра людина. Живемо ми з ним чудово, я про таке навіть і мріяти не сміла. А скоро і третій синок у нас народиться. І начебто забули ми вже цю кумедну історію. Але іноді нас запитують, де ми познайомилися. Ось тоді мій Дімка хитро посміхається і каже:  «А мене моя дружина на смітнику підібрала. Відмила, відчистила і собі забрала! »

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!