Не знаю, що робити із мамою. Я її дуже люблю та поважаю, але мені вже 23, а вона ніяк не припинить мене опікати й поводиться так, ніби я маленька дитина, яка не може сама дати собі ради. Ще з дитинства вона намагалася завжди бути поряд, часом цього було аж забагато. Через це в мене навіть подруг не було ні в школі, ні в університеті.

У сім’ї були випадки, коли діти потрапляли у жахливі ситуації, бо не було належного контролю. Двоюрідний брат зв’язався з наркоманами, і життя пішло під укіс. Племінниця завагітніла у 14 років і до 7 місяців мовчала. Постійно хтось потрапляє до аварії, п’ють, ведуть жахливий спосіб життя.А це все на неї так впливає! Окрім того, вона щодня надивиться новин про вбивства та крадіжки й починає боятися за мене ще більше. Я розумію, що вона хоче мене захистити від цього, але результат мене жахає. Доходило навіть до такого, що вона  їхала зі мною на сесію до іншого міста і була всі 25 днів разом, контролюючи кожен крок.

Куди б я не пішла, з друзями чи знайомим, яких навіть вона знає добре, я не маю спокою. Вана телефонує кожні пів години й питає про мій стан, а я вже давно хочу спокійного і самостійного дорослого життя.

Одного разу я вже не витримала і просто вирішила пожити окремо. То вона як про це почула, влаштувала такий скандал! Потім змирилася звісно, але по 3 рази на день приходила до мене. А як мені за таких обставин знайти собі пару?Як пояснити їй, що я вже доросла?!