Сталося це ще 30 чи 40 років тому. Моя бабуся працювала тоді акушеркою у міському пологовому будинку. Привезли молоденьку 17-річну дівчинку із величезним животом. Дівчинка тоді пережила справжню трагедію, коли дізналася, що вагітна. УЗД у той час в тій лікарні не було, а лікар-гінеколог ясно промацував дві голівки. Батьки дівчинки не знали, що робити з дитиною. Вирощувати разом з матір’ю-одиначкою – ганьба на ті часи, залишити в пологовому будинку – теж ганьба. Та дівчина твердо вирішила, що зашилить дітей, хоча б одного…

Через день привезли ще одну жінку, але вже 42 роки. У сорок років вийшла вперше заміж і змогла завагітніти. Пристрасно хотіла народити чоловікові сина. Все відбувалося саме перед новим роком, породіль було тільки двоє, медики розійшлися по домівках, залишився черговий лікар. У молодшої відійшли води, й дівчина справді народила двох хлопчиків. Та пологи були важкими, довелося робити кесареве… Поки зашивали, звернули увагу на старшу жінку — народжує. Народила мертвого, обмотаного пуповиною.

Це була справді тяжка ніч, та й ніхто з чергових лікарів не знав, як повідомити старшій породіллі таку страшну новину. Тож старенький лікар узяв всю відповідальність на себе, й віддав старшій одного з тих хлопців, котрі народилися у молодої.

“Що робити? Кого ми обділяємо? Ця не хоче, ця хоче. Так буде одна вбита горем мати і один сирота за живої матері. А так обидві задоволені”, – сказав він.

Поки обидві жінки були в лікарні, старша опікалася над молоденькою. Інтелігентна жінка розповідала, як будуть вони із синочком жити, як любитимуть його. Поступово й молода  почала заспокоюватися. Продовження цієї давньої історії моя бабуся не знала, таємницю зберігала майже до самої своєї кончини, коли все забулося. Та десь по світу ходять два брати, не знаючи про це…

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!