Ранок для Валі був зовсім недобрим. Будильник надривався вже втретє, а значить далі відкладати підйом уже нікуди. Часу і так залишається тільки на те, щоб швидко прийняти вертикальне положення, похлюпати в обличчя водою, одягнутися і з криками “Я страшенно спізнююся!” вилетіти із квартири.

Очі ніяк не хотіли розплющуватися, але Валя завжди пишалася своєю цілеспрямованістю, тому почала збиратися на роботу наосліп, примовляючи як заклинання: “Ось повернуся з роботи, відразу ляжу спати, навіть вечеряти не буду”.

Дорогою до ванни Валя зібрала всі кути в квартирі, хоча живе в ній вже не перший рік і думала, що знає план своєї домівки напам’ять. Але цього ранку складалося враження, що за ніч хтось віроломно змінив планування і переставив меблі. Принаймні, Валя була готова присягнути, що вчора дверний отвір був на тридцять сантиметрів ліворуч.

Холодна вода, якою Валі довелося вмиватися, проклинаючи комунальників, які знову відключили гарячу, несподівано допомогла. Очі у Валі розплющилися, правда не широко, але даючи можливість хоча б не врізатися в стіни та інші перешкоди на своєму шляху.

Кіт, навчений досвідом, не крутився у Валі під ногами, а уважно стежив за нею з висоти кухонної шафи. З цієї позиції йому було чудово видно, як господиня наступила в його порожню миску, і дозволило протестуюче закричати на своєму котяче-матірному.

Валя на автопілоті дістала пакетик корму, вивалила його в котячу миску, сунула пакетик з швидкозаварюваною кашею в сумку, сумно поглянула на кавоварку і поплелася одягатися. Організм відчайдушно не хотів на роботу, тому ноги запліталися, очі заплющувалися, і тільки шлунок волав, що їм туди треба, бо хтось не працює, той не їсть.

У процесі одягання Валя припустилася помилки і присіла, натягуючи колготки, чим скористався її організм і заснула. Зважаючи на все, автопілот був включений шлунком, тому що на той момент він був найбільш зацікавленим у роботі органом.

Прокинулася Валя від поштовху в плече і несподівано для себе з’ясувала, що вже стоїть на зупинці, а людські потоки обтікають її, щоб узяти маршрутку штурмом. Придивившись до номера, Валя приєдналася до потоку і їй удалося впхнутися в транспорт.

– Головне не заснути зараз і не пропустити свою зупинку, – умовляла себе Валя. Такий досвід у неї теж був.

Повіки наливали свинцем, і тримати очі відкритими було дуже складно. Валя ще раз повторила мантру “Ось повернуся додому і ляжу відразу спати” і домовилася з організмом, що по черзі відкриватиме то одне, то інше око. Виглядала вона в цей момент дивно, але в ранковій маршрутці люди бачили і не таке, тож уваги ніхто не звернув.

На роботу Валя з’явилася із запізненням, але не таким катастрофічним, як спочатку здавалося. Усього двадцять хвилин було б про що говорити.

Вже в офісі Валя випадково зауважила, що прийшла на роботу у різних чоботях. Так ось чому їй здавалося, що в неї одна нога коротша за іншу – це все через різну довжину підборів. Поки ніхто з колег не помітив конфузу, Валя швидко перевзулась у офісні туфлі та пройшла до свого робочого столу.

День тягнувся неймовірно повільно, і єдиною відрадою для Валі стало те, що в офісі нарешті полагодили кавоварку, тільки це й рятувало дівчину від падіння обличчям у стіл, хоча спати хотілося так само сильно.

В обід Валя витягла з сумки пакетик з кашею, на автопілоті висипала вміст у чашку, налила окропу і почала розмішувати, подумки перебуваючи вже у своєму теплому і затишному ліжечку.

У офісі поплив дивний, але знайомий аромат. Валя стрепенулась і почала озиратися, намагаючись зрозуміти, чим пахне. Її погляд зупинився на власній чащці, де вона продовжувала помішувати щось зовсім несхоже на кашу.

Валя обережно принюхалася до вмісту, зазирнула на смітник і побачила упаковку з-під котячого корму. Мабуть, спросоння вона переплутала коробки: в одній лежали пакетики з кашею, в іншій – з кормом.

– Ого, а що я коту в миску насипала, вівсянку, чи що? – пробурмотіла Валя., вимиваючи чашку, у яку ніби в’ївся запах котячого корму.

До кінця дня Валі здавалося, що кава пахне кормом, і вдіяти з цим вона нічого не могла. Ні мило, ні сода, ні засіб для чищення не впорався з усуненням запаху.

– Швидше б додому і спати, – зітхала Валя, дивлячись на секундну стрілку, що повільно рухалася. Час ніби знущався і йшов дуже неквапливо.

Нарешті настав чудовий час в офісі – закінчення робочого дня. Валя підбадьорилася, оперативно натягла на себе свої різні чоботи і, намагаючись виглядати нормально, рушила у бік зупинки.

По її обличчі блукала посмішка. Ось зараз вона прийде додому, погодує кота і піде спати, а завтра вона буде виспана, і новий день видасться їй чудовим.

Валя прийшла додому, де її зустрічав обурений кіт, котрий не оцінив у своїй мисці суху вівсянку. Вибачившись за свою неуважність, Валя пішла годувати бідну тварину.

Кіт, мабуть, у пориві гніву, перевернув миску, розсипавши вівсянку по всій підлозі. Поклавши в миску корм, Валя зітхнула і пішла за віником, щоб підместити влаштований бардак.

Потім якось непомітно прийшов апетит, Валя почала готувати собі вечерю, потім зателефонувала подруга і вони поговорили півгодини.

Але о дев’ятій годині Валя вольовим зусиллям припинила розмову, вмилася і вирушила в ліжко, щоб здійснити свою мрію, яка в неї була з самого ранку.

Збивши подушку, поправивши простирадло, струсивши ковдру, Валя лягла і блаженно заплющила очі. Нарешті вона може розслабитись і заснути, як і хотіла цілий день.

Ось тільки по зручніше вляжеться і відразу засне. Ось-ось уже майже заснула. Тільки подушку переверне холодненькою стороною вгору і відразу засне.

Крутилася Валя три години. На годиннику опівночі, а сна в жодному оці. Валя лежала і закипала. Ну як так? Вона ж цілий день і думати ні про що не могла, тільки про те, як прийде додому і звалиться спати!

Муки Валі тривали ще дві години, під час яких вона викручувалась, як гусениця, сходила попити, поправити двічі простирадло, відчинити вікно, зачинити вікно, але потім все-таки організм над нею зглянувся і заснув.

Вранці Валя проігнорувала перші два будильники, але вже звучав останній, тому треба було вставати будь-що-будь.

– Прийду з роботи, одразу ляжу спати! – пробурчала Валя і почала шукати ногою тапочок. Очі розплющуватися не хотіли.