Я в поведінці сестри не вбачаю нічого надзвичайного, для неї таке в порядку речей. Все життя вони балували її так, що розуму незбагненно. Будь-який її каприз кидалися виконувати стрімголов. Ось і отримали по заслугах. Тепер вони сподіваються, що вона прийде вибачатися. Я в цьому сумніваюся, не дуже вона привчена вибачатися.

Коли сестра народилася, мені було 20 років. Так уже склалося в нашій сім’ї, що сестра виявилася пізньою дитиною, і, як часто буває, особливо балованою. Навіть народження мого сина, свого онука, мої батьки сприйняли якось повсякденно.

Зате зі своєю Риточкою носилися, як із писаною торбою. Усі її забаганки виконувалися негайно, чи йшлося про нові туфлі чи про поїздку до Туреччини.

Мої образи батьки сприймали з подивом. Точніше, не сприймали взагалі, адже я вже доросла. Та я й сама вже звикла, що Риті дістається все по клацанню пальців.

Мій син був лише на два роки молодший за мою сестру, так що я ставилася до неї, майже як доньки. Вчителі у школі частіше зверталися до мене щодо поведінки та оцінок сестри, бо батькам скаржитися було марно. Вони у всьому звинувачували будь-кого, але не свою обожнювану Риточку. Коли я передавала батькам слова вчителів, то я ставала поганою.

Нарешті вона сяк-так закінчила школу. В інститут вступати сестра не стала. Вирішено було взяти паузу у навчанні, пошукати себе, своє покликання, а поки що помандрувати. З подорожі Рита повернулася з хлопчиком і заявила, що одружується з ним. Батьки хотіли заперечити, але побоялися, що Рита піде зі своїм хлопчиком з дому.

Почалася підготовка до весілля. Спочатку майбутні молодята жили у батьків, але незабаром сестра захотіла самостійності. Довелося батькам винайняти їм квартиру.

Сестра пообіцяла, що за кілька місяців вони зможуть самі оплачувати житло. Щоправда, поки сестра та її обранець грошей не мали навіть на білизну. Зате запити були ще які! Я ледве утримувалася, щоб не наговорити сестрі зайвого.

Було прикро, що батьки влазять у борги, аби догодити молодшій та її нареченому. Нам із чоловіком взагалі весілля не влаштовували, просто посиділи по-сімейному на дачі. А тут і сукня шикарна, і ресторан, і машина з кільцями!

І раптом перед самим весіллям вибухнув скандал. Хтось із батьків висловився неповажно на адресу нареченої рідні та їхнього фінансового стану.

Сестра розсердилася і сказала, що якщо так, то їй взагалі нічого не треба від батьків. Як з’ясувалося вранці, вона не жартувала. До РАЦСу молоді не з’явилися, на телефонні дзвінки не відповідали, ніхто не знав, де вони і що з ними.

Тільки ближче до обіду сестра зателефонувала мамі та повідомила, що вона не хоче нічого приймати від людей, які не схвалюють її вибір. Мама була розгублена:

− Але як же ресторан? Гості?

– Ви платили, ви й розважайтеся. Нам нічого від вас не потрібно.

Після цих слів сестра відключила телефон і більше ніхто не міг до неї додзвонитися. Що ж, коли ресторан сплачено, гості зібралися, то тато і мама вирішили влаштувати весілля для себе. Купили мамі фату і всією нашою ріднею відгуляли весілля.

Друзі нареченого та нареченої розійшлися ще вранці, коли стало ясно, що молодята не з’являться. Звичайно, гуляли на славу, але борги все одно віддавати доведеться.

Ось так сестричка показала себе у всій красі. Батькам прикро, а ображатися на себе треба. У всьому потурали їй, все дозволяли, вона і звикла верхи на них їздити. Їй навряд чи навіть на думку спаде вибачатися, не варто й чекати.