Дочка ненавидить мене за те, що їй довелося 5 років прожити з бабусею, і готова все пробачити за грошову компенсацію

Час було на початку дев’яностих. Розруха, складнощі з роботою та виплатами зарплат, нестабільна політична ситуація в країні, бідність процвітала повсюдно.Нас із чоловіком ця жахлива криза не обійшла стороною. Ми часто сварилися через банальну нестачу грошей на їжу, не кажучи вже про одяг та розваги.

Аню я народила в 91 році, а через 3 роки чоловік покинув нас з усіма боргами та поїхав у невідомому напрямку. Спочатку мені допомагала його мама: вона приносила продукти та іноді одяг для онуки.

Свекруха мала знайому, яка передавала старі речі своєї внучки. Звичайно, вони були не першої свіжості, десь більша, але я була рада навіть такому. Я не мала коштів купити нові речі.

Коли я вийшла на роботу, дочка почала часто хворіти. Свекруха хоч і любила проводити час із онукою, але все-таки вже намагалася усунутись від нас. Після двох років такого життя мені прямо сказали, щоб я внучку більше не приводила, а справлялася якось сама.

Анютка була слабенькою, часто хворіла, тому я не змогла повноцінно вийти на роботу. Лікарняних би мені не давали у потрібній кількості, тож мені довелося зібрати речі та поїхати до батьків у селище міського типу.

Але й там я протрималася недовго, тому що наші з мамою характери не збігаються: ми дуже часто сварилися. Особливо мені не подобалося, що вона тицяла свого носа у виховання Ані.

Я дуже довго шукала підходящу роботу: крім доярки там більше не було робіт із належною оплатою праці. Розуміючи, як мені важко доводиться, батько з матір’ю запросили мене до зали на серйозну розмову.

Мама запропонувала залишити внучку в них, поки я сама не влаштуюсь у житті і не зможу забезпечити нормальними їжею та житлом себе та Аню. Вони готові допомагати, скільки потрібно.

Це рішення мені далося вкрай важко: я плакала тиждень, доки не зрозуміла, що іншого вибору немає. Залишивши донечку у рідних, я вирушила на пошуки кращого життя. Бо навіть ті невеликі заощадження, які в мене були на той момент, перетворилися на пилюку.

Мені довелося підніматися наново в черговий раз, а дочка продовжувала жити у бабусі з дідусем. Вона була сита, одягнена та навчалася у школі.

Після чотирьох років мук та поневірянь по низькооплачуваних роботах я знайшла, нарешті, пристойну роботу за спеціальністю. Мене взяли бухгалтером у столичну філію одного з м’ясокомбінатів, тож я змогла незабаром поправити матеріальне становище.

Я вирішила не відразу забрати доньку до себе, а облаштуватись на новому місці хоча б рік. Потім уже привезти Анютку в хороші апартаменти, щоб вона нічого не потребувала.

Так і вийшло: ми возз’єдналися з дочкою, і зажили благополучно. До речі, Аня ні в чому не обділялася ні в бабусі з дідусем, ні в мене. Ми робили все можливе, щоб наші життєві труднощі не торкнулися моєї дочки.

Але дівчинка виросла, і зараз подала мені недитячі претензії. Я згодна, що жити далеко від мами 5 років – це психологічно важко. Але я не мала іншого вибору. Не всі обставини залежать від нас. Я сама страждала через розлуку з дитиною, при цьому чітко розуміла: ця жертва заради нашого світлого майбутнього. Аня закінчила престижний ВУЗ, але працювати за фахом не захотіла.

Ще студенткою вона вийшла заміж і зараз виховує шестирічну доньку Карину. Щодо зятя не можу сказати нічого поганого, єдине: він надто економний. Знову ж таки, зі слів дочки.

Я пов’язую її претензії до мене з проблемами в особистому житті, про які я розповім нижче. Я впевнена, що дочка не могла зазнавати якихось серйозних потрясінь за час нашої розлуки. Тим більше після 11 років ми проводили весь вільний час разом – вона ніколи не висловлювала мені образи з приводу пережитого минулого.

Але зараз Аня всерйоз заявляє, що ненавидить мене за те, що я її покинула зі старими дідом та бабою. Вона готова мені пробачити, але за певну таксу. Ціна мого вибачення – двадцять тисяч зелених. Вона впевнена, що це невеликі гроші, які допоможуть їй хоч трохи відновитися після дитячої травми.

Самі матеріальні вимоги доньки я не беру до уваги, тому що розумію – гроші, у її випадку, не головне. Вона живе в достатку, але мріє показати свою владу наді мною, своєю матір’ю.

Для чого їй це потрібно – я точно знаю! Все почалося через конфлікт у їхній сімʼї. Дочка скаржилася, що чоловік не дозволяє їй готувати щодня м’ясо, незважаючи на те, що вона та Каріна – м’ясоїдки.

У свій час дочка називала його скупердяєм і навіть погрожувала піти. Але свої погрози Аня не поспішає реалізовувати. Вони живуть чудово: зять балує своїх жінок у міру можливості. А моя Аня після декрету так і не вийшла на роботу.

Чоловік їй дозволив “посидіти у нього на шиї”, доки вона не придумає, чим саме хоче займатися.

Я думаю, що вона вже настільки занудьгувала вдома, що починає розважати себе такими витівками, як висловлювання претензій щодо м’яса. Далі у них йде за класичною схемою: слово за слово, назріває конфлікт, хлопки дверима тощо.

Проте, зять – не ганчірка. Він завжди ставить на місце Аню із застосуванням аргументів і позбавленням будь-яких благ (типу скасовує запланований похід до ресторану), а її це ой як зачіпає.

У Анюти характер надто зарозумілий, тому що все життя я та мої батьки стрибали перед нею і виконували будь-які бажання. Чоловік суворий і навіть не дає їй право командувати вдома

Вся ця ситуація в їхній родині виливається в те, що Аня тепер хоче відігратися на мені. Знаєте, коли тебе хтось ображає, а ти, через свою слабкість, не можеш дати відсіч кривднику, і тому переключаєшся на сторонню людину, над якою ти маєш хоч маленьку, але владу? Ось таке сталося у мене.

Я поклала своє особисте життя до ніг дочки: днями та ночами працювала заради того, щоб через 20 років вона виявила всю свою невдячність. Як Аня могла до такого додуматися я навіть не уявляю!

Мені хочеться допомогти дочці вийти з тієї психологічної пастки, куди вона зайшла через свій характер.

Зять тут ні до чого. Знаючи його вдачу, я впевнена, що він там економить не з жадібності, а з раціональних думок, які моя королева відмовляється приймати. А останньою залишилася я, бо дозволяю дочці принижувати себе.

Previous Article
Next Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!