Я хочу для дочки щастя та благополуччя. Навіть двокімнатну квартиру з чоловіком для неї придбали та облаштували, тільки дарувати не поспішаємо – зять такий подарунок точно не заслужив.

Ми з Василем одружені давно. Я пишаюся своїм чоловіком, тому що він у мене роботящий і амбітний. У молодості він був таким, і зараз, у зрілому віці, я можу щиро подякувати йому за гідне життя.

У свої роки Василь працював як проклятий і крокував кар’єрними сходами. Іноді навіть дерся, вигризав зубами роботу, аби ми з дочкою жили в комфорті та достатку.

Результатом його зусиль стали три квартири, дві з яких у центрі міста з євроремонтом. На депозитах лежать кілька сум, інвестиції ще крутяться.

Хоч ми вже й пенсійного віку, але мій чоловік досі працює. Він уже не уявляє собі іншого життя. Я на пенсії, але продовжую стежити за собою: ходжу на фітнес та плавання, відвідую зумбу. У салоні краси буваю регулярно: вік вже такий, що потрібно ретельно стежити за шкірою обличчя та тіла.

Еммочка моя до 25 років жила з нами. Я була впевнена, що вона вбере наші принципи життя і не погодиться на гірші, але я прорахувалася.

Кажуть, що дівчатка обирають собі чоловіків, схожих на своїх батьків. Так от Костя повна протилежність мого Василя. Мені навіть не вірилося спочатку, що дочка погодиться вийти за нього заміж.

Живуть уже чотири роки разом. Встигли народити онука Лева. Я люблю його всією душею, але зятя не можу прийняти досі. Аж надто він лінивий і неповороткий.

Тому і про свою квартиру донька поки що не знає. Я не збираюся дарувати їй нерухомість, поки вона одружена з Костею. Вона надто розкішна для такого дармоїда.

Із Василем ми давно приглянули квартиру для доньки, їй тоді було 22 роки. Вибирали ретельно, не поспішаючи, бо на той час наша дівчинка ще ні з ким не зустрічалася.

Вибрали відповідний варіант, двушка ближче до нашої оселі, відразу почали її ремонтувати, використовуючи найякісніший матеріал.

Я сама особисто вивчала різні інтер’єри та думала над тим, що більше підійде Еммочці. Мені хотілося зробити все в її першій квартирі на найвищому рівні, щоб вона просто в’їхала і ні про що не турбувалася.

Дизайн інтер’єру ми з чоловіком вибрали недешевий, і спеціалісти працювали над ним дуже довго. Дочка встигла за цей час познайомитись із Костею. Я розуміла, що треба поспішати, адже весілля було не за горами.

На той момент я не дуже вникала у характер Костянтина. Мені здавалося, що Еммочка у мене мудра, і вибере чоловіка під стать собі. Але Костя мене добряче розчарував, як і Василя. Він не той, кого ми представляли поряд із нашою принцесою.

Однак ми не стали перешкоджати єдиній дитині. Нехай живе своїми мізками – потім сама зрозуміє свої помилки.

До весілля доньки ми встигли повністю обставити квартиру італійськими меблями та якісною технікою. У дитячу кімнату ми не стали поки що нічого брати. Думали, що встигнемо придбати, коли настане час.

Після весілля Костя звільнився з роботи та півроку сидів на шиї у нашої доньки. Він ніби ходив на співбесіди, але йому не підходили вакансії. А може він не влаштовував роботодавців, хто ж нам про це розповість.

Емма вічно його покриває, розповідаючи мені, який у неї чоловік дбайливий та уважний. Ось тільки з роботою не щастить. Васидь вірить доньці, пошкодував її і вирішив поклопотатися за зятя.

Раніше чоловік так ніколи не робив, казав, що це соромно для чоловіка. Але він хоче найкращого життя для доньки, тож домовився з начальством щодо Кості, і його взяли на престижну посаду з можливістю зростати далі.

Я видихнула, та ненадовго. Через 8 місяців до мене приїхала Емма, на той момент вже на руках був маленький Лев, і попросила позичити на оренду житла.

Я не зрозуміла, адже у Кості чудова зарплата. Така, що навіть можна відкладати на своє житло. Куди вона поділася?

“Мамо, розумієш, Костик звільнився з роботи минулого місяця. Йому не сподобалося, що його просять виходити на підробіток у вихідні дні!”

Справжній чоловік би біг на підробіток, тим більше його оплачують у подвійному розмірі. А цей звільнився, відпочивати йому треба  бачите. Ще в такий час, коли люди втрачають роботу і не отримують гроші за відпрацьовані години.

Я зрозуміла, що поки Емма з таким дармоїдом, я не можу подарувати їй квартиру. Так, мені дуже шкода дочка, але раптом у неї через пару років відкриються очі на чоловіка, і вона зрозуміє, що варто з ним розлучитися.

Життя ще довге, непередбачуване. Кості робити такий подарунок я не буду з принципу. Емма сама підпиасась на життя з таким чоловіком. Нехай думає, аналізує свій вибір і далі планує своє життя. А я спостерігатиму за нею.

Дарчу на Еммочку я писати не хочу, тому що не впевнена в ній як у надійній і мудрій людині на даний момент. Її свідомістю керує Костя, і хтозна, що він змусить її зробити з квартирою.

У крайньому випадку, я можу написати дарчу на онука. Нехай він буде забезпечений пристойним стартом на момент початку дорослого життя.