Якось чула десь таку цікаву думку, що не можна з колишніми залишатися друзями. Вони, мовляв, тобі мають зникнути з життя. Щоб раз, і немає більше для тебе цієї людини, і не бачити її ніколи.

Чому так не можна з колишніми чоловіками? Ні, я вірю, що є, напевно, десь у світі ті ідеальні колишні, які продовжують спілкуватися з дітьми і, при цьому, не стають жахливими людьми. Але мені не так пощастило.

Коли ми розлучилися з чоловіком, той клятвенно обіцяв нашій дочці, що ніколи не залишить її і вони будуть бачитися і спілкуватися, як і раніше. Доньці тоді було п’ять років.

Аліменти від колишнього чоловіка я отримувала, але це справжні копійки. Він і раніше, коли ми вели загальний бюджет, не прагнув заробляти великих грошей, а після розлучення – і зовсім. Він вирушив жити назад до своєї матері, не без допомоги якої ми розлучилися, а та щосили йому співала, що дитині багато не треба. Нема чого їх там балувати.

Але в житті дочки батько намагався бути присутнім. Тільки через якийсь час він зрозумів, що йому не хочеться і досить клопітно весь час з нею бачитися. А ось інша то справа дзвонити!

Дзвонив колишній чоловік дочці часто. Дзвонив, щоб повідомити, що влітку він візьме її із собою відпочивати на море! Ось у нього відпустка вже до графіка внесена і все вже розплановано. Ось літо прийде, і ми з тобою рвонемо на відпочинок разом: як батько з дочкою. Ех, до чого здорово буде!

Дочка звичайно у захваті. Вона чекає. Вона неодноразово обговорює це зі мною. Запитує які речі краще взяти. І ми з нею обговорюємо купу будь-яких цікавих для неї питань в очікуванні майбутньої поїздки. Вона ж не була на морі до цього. Самотній мені, на жаль, не вдавалося так потішити дочку.

І ось приходить літо. А цей горе-колишній пропадає на всі три місяці! Він більше не дзвонить і не пише нашій дочці. Я, звичайно, теж намагалася якось до нього достукатися. Але ні він, ні його мати спілкуватися зі мною не захотіли. Телефони мовчать.

Минає якийсь час, дочка змогла якось упокоритися і впоратися з тим, що вона вже нікуди не їде. Спілкування з батьком поступово налагоджується знову.

І ось, по зимі, колишній починає знову їздити по вухах дочки. У нього на вихідні, виявляється, заброньовано базу відпочинку. А який там сніг, яка краса! Завтра з ранку виїжджаємо, три дні на лижах кататимемося. Ти не вмієш кататись? Нічого страшного, татко тебе навчить!

Але ні наступного ранку, ні через день тато за донькою так і не приїхав. Взагалі вони бачилися виключно рідко. Зустрічі все більше проходили у фантазіях колишнього чоловіка.

І так тривало кілька років! Я весь цей час нічого поганого дочці про батька не казала. Навпаки навіть намагалася якось його, таку дивну поведінку виправдати. Може, його на роботу викликали чи бабуся захворіла. Зазвичай я просто заспокоювала дочку після чергового такого облома.

І ось, років до тринадцяти, коли настав той самий бунтарський вік, дочка послала свого батька за тим самим кораблем. Я ніколи від неї таких слів не чула до того разу. Вона накричала на нього і з того дня почала кликати його просто на ім’я, замість звичного «тато». Чи варто говорити, що колишній чоловік на це страшенно образився.

Після цього епізоду, до речі, він дзвонив мені і навіть своїй колишній тещі – моїй матері й казав, що ми неправильно виховуємо його дочку. Що не заважало б гарненько покарати за таку зухвалу поведінку з рідним батьком. За що його було послано ще раз.

Зараз дочка вже закінчує інститут, і весь цей час я її погано та неправильно виховую. Бо, на думку колишнього, дочка з ним не прагне спілкуватися і взагалі не палає до нього любов’ю саме тому, що я її налаштовую проти нього.

А мені зайвий раз про колишнє і згадувати не хочеться. Не розуміє чоловік, що коли він дурень, і поводиться, відповідно, то ніхто тут, крім нього, не винен.