Так склалося, що в нас з уже колишньою дружиною народилася трійня. Сталося це 4 роки тому. Рік тому я пішов із сім’ї. Просто не витримав постійні скандали, істерики. І добре, якби скандали були через щось серйозне, то ні — дружина примудрялася роздмухати будь-яку проблему до неймовірних масштабів. От скажіть, чи забув купити пакети для сміття — це причина для скандалу? Ніби вона нічого не забуває… Гаразд, проїхали, не про це. Ідеться про те, що за рішенням суду я зобов’язаний виплачувати аліменти. Я й не проти. Виплачую. Виплачую весь цей час, дітей дуже люблю і хотів би, щоб вони завжди були зі мною. Та за рішенням суду, вони повинні жити з мамою.

Але коли я приходжу в гості до дітей, то зауважую, що, крім тих іграшок, які я їм купую, у них нічого нового не з’являється. З розмов з дітьми дійшов висновку, що їхня мама взагалі нікуди не водить: ні в парк, ні навіть у двір погуляти. Зате щоразу, коли приходжу, у колишньої дружини якесь нове плаття. Постійно при манікюрі. Тобто гроші на походи до салонів краси є, а на дітей немає? Хіба так можна!?

Чому я маю купувати дітям рушники? Вона не бачить або їй все одно, що троє дітей користуються одним рушником? Знаєте, що це, коли одним рушником користуються одночасно троє людей? Та воно, банально, не встигає висохнути. Перетворилося на якусь запліснявілу мочалку. Зате у самої рушник для волосся, для тіла, для обличчя і для стоп.

Якась дивна у нас система правосуддя. Чому по суду не можна обмежувати витрати матері? Наприклад: аліменти можна витратити на потреби лише дітей, оплату комунальних платежів (хоча вона їх не платить), продукти, санаторії, дитячі товари, миючі та засоби для чищення, побутову техніку та інше? Але не на сукні, парфуми, прикраси та інше.

І шкода, що вона має більше прав на дітей, аніж я. Чому за замовчуванням діти не залишаються у батьків?