Тяжко про таке говорити, але тримати в собі ще важче. Й навіть не знаєш із ким поділитися горем. Не знаю, чим я на таке заслужила, але мене соромиться 15-річна донька.

А все тому, що я далека від звичного ідеалу сучасної жінки: я старомодна, нічого не розумію в молодіжній культурі, виглядаю не дуже, не стежу за собою. А чому я не стежу за собою, спитайте мене ви. Мені не потрібці ці ганчірки та косметика, я краще дочці куплю нову курточку, гроші на салон відкладу, на нігті і просто на подарунки. Куди мені їх витрачати, якщо не на свою дитину?

Нещодавно прийшла до нас у гості її подруга й розповіла, як із матір’ю на концерт відомого репера ходили. Моя теж цим виконавцем захоплюється, вся кімната заклеєна, постійно купує якісь футболки, кофти, сувеніри. Але я таку музику не розумію, для мене вона не нормальна, брудна, там же нецензурщина навколо, на кожному рядку. Донька якось намагалася мені пояснити, чому їй саме цей виконавець подобається, говорила, що він від інших відрізняється, що мат у нього до місця і взагалі він про життя співає, про ситуацію у світі, але в кожного свої смаки. От мені не до вподоби, що я можу зробити?  І тоді, коли подружка її розповідала про концерт та матір, то моя на мене так стрільнула очима, і я зрозуміла – навіть якби я погодилася, не взяла б мене донька на такий концерт, посоромилася б.

Нещодавно з хлопцем почала зустрічатись, я обережно поцікавилася, коли вона нас познайомить, вона відмахнулася, мовляв, мам, ти все зіпсуєш, потім. І я задумалася: може, і справді я тільки псувати здатна? Підступитись до неї не можу, з кожним роком все більше віддаляємось. Усі кажуть, що це період такий, але ще кілька років і вона сім’ю заведе, а про мене зовсім забуде…