Я не знаю, де та як росла дружина мого сина Ірина. Відчуття, що вона ніколи не знала, що таке сім’я, кохання та родинні зв’язки. Зі своїм батьком і матір’ю ця дівчина особливо не спілкується, зідзвонюється, за словами сина, разів два-три на рік, на великі свята.

Коли я побачила сватів на весіллі у молодих, навіть не зрозуміла, що вони батьки нареченої. Вони поводилися так, начебто приїхали в гості до абсолютно незнайомих людей. Жодної радості чи хвилювання з приводу заміжжя єдиної дочки вони не виявляли.

Втім, в організації самої урочистості вони також не брали участі ні морально, ні матеріально. Власне, і невістка у мене не комунікабельна.

Іра весь час поводиться так, ніби на неї хтось збирається нападати. Я жодного разу не бачила, щоб вона посміхалася чи розмовляла з кимось по-доброму. Невістка або мовчить, дивлячись спідлоба, або верещить.

Я не знаю, що мій син Олег знайшов у цій дивній дівчині, але разом вони живуть уже шість років. Щоправда, і дітей вони не мають. Можливо, тому Ірина й нервує, бо Олег уже давно мріє про дитину.

Син у мене – повна протилежність своєї дружини. Він – спокійний, врівноважений та добре заробляє, на відміну від Ірини, яка засіла вдома після заміжжя.

Я б зрозуміла, якби вона щось готувала чи облаштовувала затишок, але невістка все частіше замовляє їжу додому, а прибирання робить тільки на вихідних разом із Олегом.

Я у стосунки молодих намагаюся не лізти. Вони періодично приїжджають до мене у гості, привозять продукти чи ліки. При необхідності Олег підкручує гвинтики у мене в шафках або возить техніку в ремонт.

Загалом, син допомагає мені по можливості, а я намагаюся зайвий раз його не смикати, тому що він багато працює. Нещодавно невістка зателефонувала мені з претензією. Справа в тому, що кілька тижнів тому у моїх сусідів зверху прорвало трубопровід, і мою квартиру затопило.

Грошей на ремонт у мене не було. Сусід обіцяв компенсувати збитки, але через півроку. Але ж жити в квартирі мені потрібно було якось. В результаті приїхав син, поговорив з винуватцем потопу і сказав мені, що зробить ремонт за свої гроші, а потім виставить рахунок сусідові. Вони вже про все домовились. Через це мені й зателефонувала Ірина.

– Ви, Алло Сергіївно, майте совість! Скільки можна в сина гроші просити? Він і так вам і ліки, і продукти купує, і возить на море. А тепер змушений ще й за ремонт у квартирі заплатити? – заявила мені невістка.

– По-перше, Ірочко, Олег сам запропонував мені допомогу, а по-друге, яка твоя справа? Ти ж сама ні копійки за останні роки не заробила, – відповіла я невістці.

– Ви вже доросла жінка і самі можете вирішувати свої проблеми. Ось як мої мати з батьком, – сказала мені Ірина.

– Так, бачила я твої «теплі» обійми з батьками. Улюблену дочку з такими особами заміж не видають, – не стрималася я.

– А це – не ваша справа. Ми зараз про Олега говоримо. Я його дружина і маю право на все, що він заробляє, – не зупинялася Ірина.

– А я – його мати, яка виростила доброго, дбайливого та успішного сина. Твого внеску в цьому немає! – сказала я невістці.

Після цієї розмови Ірина, мабуть, спробувала переконати Олега, щоб він не допомагав мені з ремонтом. Цей висновок я зробила з того, що син два дні тому прийшов до мене ночувати. Він сказав, що тимчасово поживе в мене, а вечорами я чую, як він у сусідній кімнаті лається зі своєю коханою дружиною.

Я, звичайно, розумію, що зловтішатися не варто, але невістка сама винна. Замість того, щоб займатися своїми стосунками та шлюбом, вона вирішила заборонити Олегу спілкуватися з рідною мамою. Невже вона не розуміє, що допомагати батькам – це нормально?