Тетяна Вікторівна живе сама вже 3 роки. Спочатку з дому поїхали діти, хто на навчання, хто створив власну сім’ю. Через деякий час її покинув чоловік, й вона залишилася сама. Сумувати було ніколи, бо ж вдома господарка, багато справ та обов’язків. Але це тільки у звичні дні.

Як тільки приходив час свят, жінка залишалася на одинці зі своїми думками в цілковитій тиші. Новий рік вона не святкувала ще з того часу, як поховала чоловіка. Діти  приїжджали рідко, а на новий рік взагалі ніколи їх не було, ще хіба були дітьми.

Якось, жінка зателефонувала до сина, й спитала його: “Приїдеш до мене з сім’єю новий рік відсвяткувати?”, у відповідь почула тільки “нууу, може, не знаю, постараємося заскочити на пів годинки”.Та для Тетяни Вікторівни це було таке щастя! Вона вже була впевнена в тому, що цьогоріч у неї будуть гості. Наготувала так багато страв, тут і олів’є, і пиріжків напекла, і узвар зварила… щаслива чекала сина й онуків. Та ось вже майже новий рік, а його все не було.

Так жінка й просиділа на одинці до 2 ночі, й зрозуміла, що чекати немає сенсу. Засмучена прибрала зі столу й лягла спати. Син навіть не подзвонив, щоб привітати її…

Іншого року намагалася запросити іншого сина, та й першого теж, але не приїхав ні той, ні інший… Після цього Тетяна Вікторівна Новий рік святкувати перестала…