Не знаю, чому це сталося в моєму житті, та очевидно ця ситуація мала б мене чогось навчити. Наприклад вчиняти так, як чинять із тобою.

У сім’ї у нас прийнято було приймати гостей, тому і хлопці приймалися традиційно з чаюванням та частуванням. Тож щоразу, коли до нас приходили гості, ми всі гарно чаювали. Якось моя дочка привела однокласницю. Дівчина мені одразу здалася підозрілою, не чесною. Першим “дзвіночком” було те, що вона підійшла до мене на кухню і почала розповідати, як погано моя дочка поводиться у школі.

Дивно те, що після того, як я розповіла все доньці, вона продовжила спілкування з цією дівчинкою. “Дружили” вони так років 12, після візитів цієї “подруги” у нас весь час щось пропадало, частіше гроші, зрідка речі. Ми помічали крадіжки, але жалкували дівчинку і нікуди не повідомляли, в рідкісних зустрічах з її мамою було видно, що вона знає про все. Не знаю, що перешкоджало мені поговорити, обговорити… своїй доньці розповіла, але вона продовжувала спілкуватися, мабуть, вирішила мені не вірити.

І ось ми вирішили переїхати, продали одну квартиру, купили іншу, частину грошей відклали на ремонт і заховали їх у себе на дачі, вирішивши, що це безпечно. Мені довелося виїхати до своїх родичів, а за цей час моя дочка влаштувала пікнік на дачі й запросила своїх друзів, хлопчика з коледжу та цю подругу. Звичайно ж, зникнення грошей виявили ми не відразу і попри те, що сума цього разу була значною, знову нікуди не звернулися, чоловік сказав: “Якби відразу, може поліція почала б шукати…”.

Нехай на їхній совісті буде. У дівчини совісті вистачає досі в нашому житті з’являтися. Хоча пильного погляду в очі вона, не витримала, почервоніла і вичавила з себе вибачення.

Але ось у мене віра в дружбу та людяність підірвана остаточно. Коли вона просила про допомогу, їй завжди допомагали, виручали та й приймали як нормальну людину. Треба було відразу звернутися у необхідні органи, аби вона зрозуміла, що так не можна.