Коли настає жіноча психологічна зрілість? Деякі жінки вважають, що вона починається з любові до себе після того, як виконані всі зобов’язання щодо дітей. Простіше кажучи, виховала дітей, благополучно розлучилася з їхнім батьком, з якого вже взято все, що можна було і не можна брати – і вільна для любові до себе. Умовно цей вік позначається 50+. А якщо у 49 діти ще не виросли?

Як бути, якщо діти ще не зовсім виросли, тому що є пізня дитина, батьки, дай Бог їм здоров’я і довгих років, живуть і живуть, а хочеться встигнути пожити для себе? Як почати жити для себе, якщо залишилися зобов’язання перед дітьми та батьками?

Коли потрібно починати жити для себе

Поведінка особистості формується з раннього дитинства. Якщо жінці 50 років, то вона півстоліття щось формувала. “Титанік” йшов до айсберга навігатором, подарованим батьками. “Як ти дійшла до життя такого?” – може спитати себе жінка. Поки айсберг ще неблизько, важливо відповісти на запитання, чому раніше не вдалося пожити для себе.

У нормі особистість проходить кілька етапів розвитку: співзалежність, контрзалежність, незалежність. Етап незалежності за відсутності травм та затримки  психологічного розвитку триває з трирічного до шестирічного віку.

Після цього людина стає емоційно готовою до здорового контакту з іншими, починається етап взаємозалежності. А тепер скажіть, чи бачили ви хоч раз шестирічну людину в стані психологічної незалежності? Особисто я – ні!

Далі з 6 до 29 років відбувається етап взаємозалежності, коли особистість вчиться комунікувати з іншими про задоволення своїх потреб, нести відповідальність. І найголовніше – у цьому віці людина вчиться спиратися на себе та на інших.

Це і є час, коли людина живе для себе, для якісного завершення емоційного дозрівання. Якщо шлюб стався доти, як сталося психологічне дозрівання особистості, потреба у завершенні процесу залишається. Коли можна повернутись з того, що було перервано до 29 років, кожна людина вирішує сама.

Чи можна терміново змінити все

Якщо жінка жила 45 років в одній моделі поведінки, неможливо зусиллям волі ухвалити рішення та почати жити інакше.

Отже, з чого розпочати шлях із самої себе, психологічно зрілій жінці?

Крок перший: визначити коло своїх інтересів, не пов’язаних із дітьми та батьками.

Крок другий: зміцнити інше приладдя, крім приналежності до сім’ї та роду, наприклад, приналежність до спільноти друзів, колишніх однокласників або однокурсників, колег та однодумців.

Крок третій: виділити час задоволення своїх особистих потреб. Якщо дитина старша 10 років вимагає вашої уваги, коли ви вже навели марафет, одягли ошатну сукню і зібралися з подругою в театр, зривати свою агресію на дитині не потрібно.

Потрібно просто сформувати свої особисті межі, щоб дитина розуміла, що вона вже не сидить у маминому животі, і мама не обслуговує всі її потреби.

“Я обов’язково допоможу тобі, ми все обговоримо, коли я повернусь!” – цього достатньо.

Питання, які важливо вирішити, збираючись пожити для себе у здоровому розумінні:

Скільки у вас подруг? Які у вас хобі? Як часто ви відвідуєте виставки, театри, кінотеатри? Де і як ви задовольняєте свої емоційні потреби? Які стосунки та які заходи наповнюють вас життєвими силами?

Чи можете ви сказати “потурбуйся про себе сам” синові та батькам?

Жити для себе – отже, робити інших те, що можуть і мають робити самі собі. Важливо мати особистий простір і особистий час, коли ви кинули всі справи та стаєте собою, а не донькою чи мамою. До театру, до речі, важливо навчитися ходити самій. Зможете?