Притчі створювалися з давніх часів різними народами світу.  Кожна з них наповнена життєвою мудрістю, яка ніколи не втратить своєї актуальності та цінності, серед них і притча про художника та полотно:

Один відомий митець написав своє чергове полотно. У день презентації полотна, зібралося багато журналістів, фотографів, відомих людей. Коли настав час, художник скинув з картини тканину, що її закривала. Пролунав вибух оплесків. На картині була зображена постать Ісуса, який легенько стукав у двері будинку. Ісус здавався живим.

Притуливши вухо до дверей, він ніби хотів почути, чи відповідає йому хтось усередині будинку. Всі милувалися прекрасним витвором мистецтва. Один цікавий відвідувач знайшов у картині помилку. Двері не мали ні замка, ні ручки. Він звернувся до художника:

– Але ці двері, схоже, зачинені зсередини, вони без ручки, як же до них увійти?

– Так і є, – відповів автор полотна.

– Це двері серця людини. Вона може відкритися лише зсередини.

Мораль: Усі ми чекаємо, що в нашому житті будуть Любов, Радість, Співчуття, Щастя, Успіх. Але для того, щоб вони з’явилися в нашому житті, не можна сидіти, склавши руки. Потрібно робити дії. Хоча б просто відчинити двері.