Притча про сенс життя з циклу “Шлях торгівлі”, Ямагучі Тадао:

Якось учень запитав Вчителя:

– “Учителю, у чому сенс життя?”

– Чий? – здивувався Вчитель.

Учень, трохи подумавши, відповів: – Взагалі. Людського життя.

Вчитель глибоко зітхнув, а потім сказав учням: – Спробуйте відповісти…

Один учень сказав: – Може, в коханні?

– Непогано, – сказав Вчитель, – але невже одного кохання достатньо, щоб на схилі років сказати “я жив не дарма”?

Тоді інший учень сказав: – На мою думку, сенс життя в тому, щоб залишити по собі щось на віки. Як, наприклад, ти, Вчителю!

– Ух, – усміхнувся Вчитель, – якби я знав тебе гірше, міг би прийняти це за лестощі… Ти хочеш сказати, що більшість людей живе даремно?

Третій учень невпевнено припустив: – А може, його й не треба шукати, цей сенс?

– Ну-но, ну-но, – зацікавився Вчитель, – поясни, чому ти так думаєш!

– Мені здається, – сказав учень, – що якщо ставити собі це питання, то, по-перше, точної та остаточної відповіді все одно не знайдеш, будеш весь час сумніватися, а, по-друге, яка б ти відповідь з’явилася, все одно завжди знайдеться хтось, хто буде з ним сперечатися… Так усе життя пройде у пошуках її сенсу…

– Тобто, що, – посміхнувся Вчитель, – сенс життя в тому, щоб?…

– Жити? – сказав учень.

– На мою думку, це – відповідь! – і Вчитель жестом показав, що сьогодні заняття закінчено.