3 роки свого життя витратила на жахливий шлюб. Ні, мене не змушували силою виходити за чоловіка, якого пізніше я зненавиджу кожною клітиною свого тіла. Відносини щодня ставали все гіршими і гіршими. Під кінець стали просто нестерпними.

За час шлюбу було все: погрози, шантаж, взаємні образи, приниження… Я пройшла через усі кола пекла у тому шлюбі. Змогла все ж таки поставити крапку в токсичних відносинах. Це було по-справжньому важко, але все ж таки зробила це.

Заміжжя зламало мене. Вже стільки років минуло після розлучення, а я не можу нормально спілкуватися з чоловіками. Не можу пояснити цього почуття. Я чомусь кожного чоловіка окремо ненавиджу, зневажаю і боюсь. Є ще щось, але не можу словами передати цього. Якесь відторгнення. Коли я спілкуюся з чоловіком, то мені якось огидно стає…

Нерозумно зневажати кожного чоловіка за вчинок одного, але це так. Не можу подолати це почуття. Іноді мені здається, що це захисний рефлекс. Чи було таке в когось?