Ну пожила я в цих ваших новомодних студіях. І сама колись повелася, придбала собі. Простору, аж 30 квадратів для мене однієї, та ще й повністю засклений балкон!

Я жила одна, впевнена була – тісно не буде.

Плюс студії, здавалося мені, що на одній площі все на виду, все під рукою, не треба нікуди ходити. Загалом, все до моїх послуг.

Планування квартири було чудове, ні в чому архітекторів дорікнути. Та й будинок новий, і я сама заїжджала однією з перших. У чудовому районі, місця вистачало навіть для машини, я обзавелася відразу ж теплим підземним паркінгом, щоб ніяких снігопадів! Сусіди ще не розкупили всі квартири, спочатку я взагалі на повному розслабленні жила, хоч двері не замикай.

Планування квартири теж було вдалим. Кухонна зона виділена, і тому на невеликий п’ятачок зручно вставала вся техніка, від духовки до холодильника. Навіть посудомийку вбудувала, краса!

Але потроху ейфорія схлинула, почала я недоліки помічати.

Проблеми з вентиляцією

Неможливо тримати вікна відчиненими добу безперервно, як робили наші батьки в радянські часи. Та й батареї сучасні не порівняти зі старим чавунними, тому температура і падала миттєво, варто тільки вікно відчинити. Отже, зростали рахунки за опалення.

Але як без відчинених вікон? Навіть борщу не зварити, відразу запотіло все в квартирі, включаючи вікна. Кухня-то не відгороджена, суцільна лазня виходить.

З душем та ж історія, вимилася – відкриєш ванну, щоб грибок не завівся. Доводилося для швидкості балкон відчиняти — і стіна з вікном одразу ж остигала, на холодне скло намерзав іній. І все це балконне скління перестало бути прозорим, вкрившись сніговою шубою. Сумнівне задоволення, та ще й удома стало темно.

Я вже думала, чи не змінити тип вікон, чи не зробити балкон утепленим, перетворивши його на частину квартири. Але це було так дорого!

Коли я дізналася, що обміняти квартиру на просту однокімнатну і трохи доплатити буде вигідніше, ніж переробити балкон, задумалася.

Добросусідські відносини

Ще одна проблема була із сусідами. Так, люди вони непогані. Але всі тільки в’їхали, всі хочуть затишку та комфорту, а отже кинулися робити ремонти. Коли працює дриль, вона ніби вкручується в мозок і не відійти в іншу кімнату, де тихіше. А будівельники, звичайно, не забули заощадити на звукоізоляції, щоб їх.

Я чула все: змив унітазу та роботу пральної машини, сварки, скрегіт.

І підозрюю, із вентиляцією теж щось наплутали. Вона повинна була витягувати вологість, але натомість у мою квартиру мчав запах від курців сусідів, що поставили у вентшахту витяжку зі своєї квартири.

Тепер я розумію, чому так багато таких квартир здають в оренду. І треба розуміти: хтось купив це недороге житло, тут же взяв іпотеку на оренду чогось пристойнішого, платить цими грошима. А в тебе сусіди змінюються, як у трамваї. І не всі вони доброчесні пенсіонери, переважно студенти та маргінали.

Я зламалася, коли на роботі почали посміюватися: одяг мій пропах борщем і котлетами. Вдома я не помічала, що кухнею пропахло все. А провітрювання — ну ви знаєте, я ж розповіла.

Загалом мені ще пощастило, я одна жила. А якщо жити навіть з коханою людиною, стосунки почнуть псуватися, адже ви постійно будете один у одного на виду. Ні в носі поколупатися, ні повалятися наодинці з собою після якоїсь сварки, щоб охолонути і дати собі заспокоїтися. Якщо ж не збігатимуться робочі графіки, ховатися один від одного доведеться в туалеті. Мабуть, це занадто, позбавляти іншу людину сну. Я переїхала. І не сумую.