Я ніколи не вірила у прокляття, але те, що відбувається в моєму житті упродовж десяти років, не піддається жодному іншому поясненню. Тричі я була заміжня, починаючи з двадцяти років, і всі три рази я втрачала своїх чоловіків – ні, вони не йшли, не зраджували й не кидали мене. Краще б кидали. Вони помирали.

Перший чоловік був молодий зовсім, навіть молодший за мене. Мені було двадцять, а йому – вісімнадцять. Не було ніякого “зальоту”, просто захотіли розписатися, романтика з нас хлистала. Пів року не минуло – як Діма з другом машиною в аварію потрапили. Друг живий виявився, а чоловіка мого по всій дорозі розкидало. Я довго не могла відійти, мені було дуже важко, після цього випадку переїхала в інше місто з мамою.

Другого чоловіка я зустріла лише через два роки. Підпускала його неохоче, все ще Діму любила. Але Олег був наполегливим, ввічливим, дорослим. На мою розповідь про перше кохання відреагував дуже зворушливо – навіть заплакав трохи. Так потихеньку й розтопив моє серце. Ми одружилися у травні, а у жовтні того ж року йому операцію зробили на серці. Операція пройшла успішно, а ось потім… Загалом, з лікарями ми зі свекрухою судимось досі, досі не можуть визначити, як так вийшло, що в Олега, що йшов на поправку, серце просто зупинилося в один момент у лікарні. Про жодні нові відносини я навіть думати більше не хотіла. Ходила до церкви, ставила свічки за упокій, плакала так, що мене всі службовці в церкві приводили до тями.

З того часу минуло ще три роки, навіть трохи більше, коли я вже почала повноцінно жити, мама відправила мене у відпустку на море. Я поїхала сама, на надто веселий відпочинок не розраховувала. Там зустріла компанію, ми потоваришували, виявилося, що всі з одного міста. Роман із Денисом починався на відпочинку, а продовжився вже вдома. Звичайно, я була обережна, мене лякало все: від його інтересу до перегонів і швидкості до його проблем зі здоров’ям. Я боялася підпускати його, але почуття брали своє. Весілля не було – просто розписалися.

Ми прожили разом чотири роки, і я нарешті повірила, що все буде добре. Попередні шлюби не тривали так довго. З Денисом ми встигли поїздити світом, завести дитину, відкрити невеликий магазинчик, накопичити на своє житло. А потім і він пішов. Теж серце, але не було ніякої операції, помер за одну мить. Я навіть здивуватися чи злякатися не встигла. На похороні не плакала, після них почала пити й місяць взагалі не просихала. А потім приїхав брат і промив мені мізки. Я озирнулася і зрозуміла, що взагалі більше не одна, що в мене дочка підростає, що треба жити й піклуватися про неї.

Та заміж більше не вийду і жодного чоловіка до себе не підпущу…