Вихователька назвала хлопчика хуліганом за те, що він зробив. Може справа не в ньому ?

Нещодавно, наш молодший пішов до дитячого садка. Та майже з перших днів, дитина отримала почесне звання “хулігана” (а йому ж тільки 4 роки). Ми з чоловіком не могли не розібратися в чому причина, тому вирішили поговорити з вихователькою особисто.

Вона нічого конкретно поганого не назвала, але що разу, коли ми забирали малого з садочка чули від неї, який він неслухняний, не виконує команд, погано впливає на інших дітей і все в такому дусі.

Ось, наприклад, вихователька зібрала дітей і каже:

– Дітки, сьогодні ми з вами малюватимемо сонечко.

Всі діти, ясна річ, зраділи, а от нас каже “а я хочу малювати ялинку!”.

Вихователька намагаючись переконати його:

– Але Мишко, сонечко таке красиве, золотисте, спробуй намалювати його.

– А мені подобається ялинка.

– Не вередуй, ми всі будемо малювати сонечко!

Через деякий час всі діти здають свої малюнки, на яких зображене сонце, тільки в мого Мишка на листку паперу видніється пишна зелена ялинка. Взагалі, я проблеми не побачила. Ну не хоче дитина сьогодні малювати те сонце, то навіщо її змушувати? І я вже готова була навіть сперечатися з вихователькою. Та саме в цей день, коли я прийшла за сином та планувала все вияснити, влаштували якусь перевірку на рівень розвитку дитини й у Мишка мого виявилися якісь проблеми з вимовою (звуки якісь неправильно вимовляв), і в результаті дитину перевели в логопедичний садок, що у сусідньому дворі.

Скажу чесно, я вже психологічно готувалася до того, що й там сином будуть незадоволені. Але місяць ми відходили в новий садок в очікуванні чергового “ваша дитина погано впливає на дітей”, але все було на диво тихо. А через ще якийсь час вихователька раптово почала ставити його у приклад іншим дітям, мовляв “все робить одразу, ніяких скандалів, перший помічник вихователя” і так далі. Ви з чоловіком вже почали думати, може це не про нашого Мишка мова.

Прийшли якось забирати малого й заразом поспілкуватися з вихователькою. Розповіли їй історію про перший садок. Вона довго сміялася, а потім додала “ваш Мишко дуже хороший і вихований хлопчик, але до нього не можна звертатися наказовим тоном і тим паче змушувати його щось робити. Якщо мені щось потрібно, я просто прошу його допомогти, або призначаю відповідальним за якесь завдання і точно знаю, що в такому випадку він викладеться на всі 100”.

Від цих слів мені аж від серця відлягло. Пощастило нам з вихователем. Дякую, що вона не зламала нашу дитину і її унікальність…

Previous Article
Next Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!