Цьогоріч наш молодший почав вивчати у школі нові предмети, такі як фізика та хімія. Син цими науками одразу захопився, щодня мені цілими днями про це й торочить. То про закон тяжіння, то про властивості хімічних елементів. А я, скажу чесно, в цих науках була не сильною, мені більше подобалася література чи щось пов’язане із творчістю. Але дитина дуже захопилася, тож і я своєю чергою вирішила дати цим наукам другий шанс.

Прийшов якось син зі школи й попросив допомогти нас з чоловіком зробити домашнє завдання з фізики. Ми переглянулися, було видно, що кожен з нас хотів перекласти цей обов’язок на іншого. Щоб було чесно, пішли двоє. На щастя, тема була не важка – сила терня. Ну ми йому й коротко пояснили, що від тертя об’єкти нагріваються і тд.

Минула година, ми почули дикий котячий крик, який долинав з дитячої кімнати.

Виявилося, що кіт, який повернувся з прогулянки був холодним, а син вирішив його зігріти використавши знання про закони сили тертя і твердий килим.