На базарі підійшов до бабусі, яка торгувала продуктами. Від її слів, у мене на очах з’явилися сльози

Я завжди вважав себе сильним чоловіком, непохитним і практично беземоційним. Ну знаєте, відносив себе до того типу людей, які ніколи не плачуть, не показують своїх почуттів і завжди тримаються міцно, мов камінь.

Та буквально кілька днів тому, я йшов на базар за фруктами та овочами (завжди купую там). Часто неподалік можна зустріти жіночок, які торгують домашніми продуктами: сир, сметана, молоко, яблука, зелень тощо. Їх там завжди багато, всі такі балакучі, намагаються якомога швидше продати товар, аби поїхати додому, і я їх прекрасно розумію. Хто ж захоче стирчати на базарі в мороз…

Часто я бачив там одну літню жіночку, вона не була схожа на решту “жвавих”  торговців. Сиділа дуже тихо, ніби не була зацікавлена у тому, аби швидше піти додому. Та скільки пам’ятаю, в неї майже ніхто нічого не купував… вона сиділа завжди закутана в теплу хустину й гріла руки. Багато разів я проходив повз неї, та цього разу не зміг. То був такий лютий холод на вулиці, що зуб на зуб не попадав, як тільки я вийшов з машини, вже почали трястися руки від холоду. Тільки та бабуся сиділа закутана, тихо… й намагалася хоч якось зігрітися, думала про щось своє. Дивлячись на її старе, змарніле від праці обличчя, мені стиснуло в грудях. Так тяжко стало. Я кілька разів питав себе, чому вона тут? Чому за нею не доглядають рідні? Чому вона змушена досі приходити на цей базар, щоб заробити хоч якусь копійку на життя.

Тоді я й зрозумів, що хочу зробити… мені так захотілося їй допомогти, тож я підійшов і купив у неї все, що вона продавала, навіть не дивився, що саме там було. Мені просто захотілося, аби вона пішла додому й погрілася… але перед цим, я приніс їй торбу мандарин, свята ж не за горами…

Бачили б ви її очі, коли вона зрозуміла, що продала все, що може піти додому. Від мого кам’яного лиця нічого не лишилося, аж сльози накотилися на очі, і так тепло стало всередині.

Вона тільки тихо прошепотіла: “Дякую, хай береже тебе Бог”… а я ще довго думав про це все, і досі, коли згадую, емоції переповнюють зсередини.

Previous Article
Next Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!