Я працюю в автосалоні вже кілька років. Покупці є, але так, як місто не велике, їх не багато. Тому щоразу, як в салон заходять потенційні покупці, ми з колегами мало не боремося за них. Деколи навіть доводиться йти на хитрощі, бо від цього залежить, чи зможеш ти прогодувати сім’ю цього місяця чи ні.

Так, одного разу мій друг вирішив придбати собі авто в салоні, де я працюю. Це наштовхнуло мене на одну думку і я попросив про послугу. Купувати автомобіль прийшов його 18-річний син. Ми підібрали йому такий одяг, ніби він ніколи не зможе дозволити собі будь-яке авто з нашого салону. До того ж попросили його взяти із собою кілька друзів, які створювали б “атмосферу”, голосно кричали,  вихвалялися тощо. Загалом, цей хлопчина усім своїм виглядом показував, що він не потенційний клієнт.

Коли він прийшов з компанією, я ніби неохоче підійшов до нього. Вже через 40 хвилин ми оформлювали покупку.

З того часу всі мої колеги мало не б’ються за кожного студента чи молодого парубка, який заходить в автосалон просто подивитися, поки я в цей момент спілкуюся з реальними покупцями. І знаєте, мені ні трохи не соромно. Це бізнес.