Я вважаю, неважливо, яку роль ти граєш, тещі чи свекрухи. Не має значення, скільки тобі років і хто ти за фахом. Якщо вмієш пристойно поводитися — тебе всі люблять. Якщо ставишся до людей справедливо, то й до тебе з усією душею. А якщо всі люди навколо тебе тільки ляльки чи речі для твоєї зручності, то не чекай від цих речей почуттів. Вони ж лише речі.

Це я про свою сваху Наталю. От здавалося б, ми обидві жінки, ровесниці, навіть за освітою однакові. Вона в аптеці працює, і я в аптеці. У неї єдина донька, маю синка. Але від неї чоловік втік, доньку лише дотягнув до випускного у 9-му класі – і пішов. Бачила його на весіллі. Нормальний мужик, хоч сваха і називає його зрадником.

Може, завдяки батькові й невістка у мене людиною виросла, не пішла в маму з її закидонами прими, якій усі винні.

Я відразу зрозуміла, що характер у невістки залізний, інакше мати її давно зламала б. Але вона пам’ятає про кордони, дбайливо ставиться до близьких і ніколи не ведеться на скандали та сварки.

А сваха в них професіонал, ще й правила гри змінює, щоб ображеною залишатися та продовжувати з того самого місця. Буквально за першу годину знайомства я мріяла, щоб вона провалилася і раділа, що живе майбутня родичка на іншому кінці країни і часто не приїжджатиме.

Невістка чому після 9-го класу зі школи пішла? Так ноги від матусі забирала, знайшла технікум, де гуртожитку надають і рвонула. Але каже, не мріяла про міську атмосферу, просто подалі від мами хотіла. Плавно з технікуму перейшла до інституту на вечірнє, працює.

Гроші мамі шле, аби та не лізла. А Тані чудово, аби, каже, не чіпала її мама.

На весіллі Наталі не подобалося все: не така тамада, не той ресторан, не така сукня. Але ми розуміли, що треба перетерпіти. Головне, молоді один на одного надивитися не можуть.

Я їх відселила до окремої квартири, яку зазвичай здаю. Але вирішила, переб’юсь деякий час, поки невістка інститут не закінчить і роботу не знайде. Але потім, коли сама не працюватиму — це моя пенсія.

Син із цим згоден, звичайно. Не треба турбуватися про гроші, не ляжу вантажем на їхній сімейний бюджет. Невістка тільки плечима знизала, подякувала за можливість спокійно вивчитися. Ну, а що їй? Все одно спадщина синові буде.

А потім Таня завагітніла.

Причому з розумом все зробила, якраз влаштувалася вже на постійну роботу, в офіс, де хотіла кар’єру робити. В інституті взяла академку, сказала, якраз спокійно диплом за зайвий рік допише, благо дитина народилася спокійною. Ну а я що, я рік-два почекаю, ще й з іпотекою допоможу потім.

Біда прийшла, звідки не чекали. Сваха Наталя якраз скучила на іншому кінці країни одна, а тут законний привід перебратися до міста, допомагати ж! Я працюю!

– А я буду з вами. І пелюшки попрасую, і молочко підігрію…

Ну не виганяти ж бабусю та матір! І вона почала:

Зять у неї всім поганий, і дитину криво тримає, і вітається без радості, і зарплату чому тещі не приносить? Та ще посуд за собою не миє.

Дивлюся я, синок все частіше до нас із батьком “допомагати” приходить та на роботі затримується. Чекає біля під’їзду, доки теща втомиться і спати вляжеться. Так та нагодилася його біля під’їзду зустрічати!

Почала Танічці співати у вуха, мовляв, свекруха їй не допомагає нічим.

Хоча я жодного разу з порожніми руками не приходила, то грошей їй суну, то онукові щось куплю. А Наталя — хоч раз би повзунки принесла.

Але я з боку чудово бачу, вона отрутою капає, донька постійно поруч, вже заплуталася, що правильно. Теж почала заїкатися, може, й правильно, коли чоловік зарплату віддає? Лаятись діти почали, біля тещі навколо вороги, використовувати хочуть, і Таня вже почала повторювати, що вдома одна, син не допомагає.

Почала за мамою повторювати, що дитину неправильно тримає, неправильно годує, неправильно з нею розмовляє.

А як йому навчитися правильно? На пупсиках тренуватись, може. Або з коханкою ще одного прижити для тренування?

– Мам, — якось відверто відповів синок, — я зрозуміти не можу, що робити. Ось дитина спить, а я їсти хочу. І починається: поїв, але посуд мити не став, не хотів водою шуміти. Так я тварюка, посуд не помив. Поїв і помив, знову тварина, розбудив. Не поїв — знову тварина, мені готували, не ціную, продукти тільки розбазарюю. Ну от у всьому так. Я навіть у туалеті не можу сховатися. від них. Теща мене питає, з ким переписуюсь. Таня не питає, теща цікавиться!

– Не повинна вона цікавитись, ти для неї і так достатньо робиш. Виглядає, наче тебе спеціально з дому виживають.

– Що ж. Накупив їй одягу, то вона заявила, що я частину зарплати ховаю, раз такі витрати можу собі дозволити. І до дружини не підпускає, ніби чергує, щоб я ні-ні…

– Гроші ховай. Вам треба відкладати на внесок, сам знаєш. А Наталі тільки дай, не побачиш більше і винним залишишся. Я розберуся, синку, тобі не треба з Танею сваритися.
Абсурдна ситуація, свекруха невістку захищати поїхала. Але куди подітися?

Приїхала поговорити по-людськи, але Наталя почала з порога: син негідник, вештається, грошей не дає. І я тварюка, а не свекруха. Самі геть із чоловіком у троячку розселилися, а дітям двохкімнатна з панського плеча та район не дуже.

– Ну раз тобі тут не дуже, — зраділа я, — то їдь додому. Що ж мучитись будеш. Давай збирайся, я тобі квитки пошукаю.

– Я тут удома! З дочкою та онуком!

– Ти тут у мене вдома, тож давай по-доброму їдь. Або дільничний виведе.

Сваха нагадила и тут. Речі зібрала, не дочекалася дітей і поїхала. Вимкнула телефон.

Невістка після прогулянки кинулася їй дзвонити — та мовчить. Не відповідає. У нашої Танічки молоко пропало, оббігала всі вокзали. Поки сваха з дому не зателефонувала, дівчинка наша трохи до ручки не дійшла. А потім як відрізало. Навіть дзвонити не хоче.