Я досі не впевнена, чи правильно вчинила, пожертвувавши особистим життям. Все почалося 6 років тому. Тоді мені випав шанс очолити досить великий відділ у солідній організації. Мені подобалося те, чим я займаюся, тож я вирішила не зволікати й будь-що здобути цю посаду.

Що хотіла – те й отримала. На жаль, довелося працювати у режимі 24/7: ні вихідних, ні відгулів, ні відпустки, нічого. Навіть обідати доводилося абияк і коли вийде. Сподіваюся, що за цей період я хоч не заробила гастрит. Очолила відділ. Зараз, звичайно, я не працюю в такому ритмі, але все одно – повноцінних вихідних немає, постійно на телефоні, онлайн. Навіть недавно доводилося часто затримуватися допізна.

З таким графіком мало який чоловік захоче уживатися. Мені ж потрібний сильний, впевнений у собі хлопець, та тільки де такого знайти… Так, у мене бувають інтрижки, але хочеться чогось більшого.

Через роботу, не вдається знайти когось, створити сім’ю. Я вже навіть не знаю, чи правильно вчинила, що обрала роботу. Бо яка користь з величезної квартири, якщо після роботи ти завжди там сама.