“Не в грошах щастя, але й без них важко”, – Антоніна побудувала кар’єру, але залишилася без чоловіка та дітей
Мені 45 років, є дорога машина, дорогий заміський будинок, затишна квартира, гарний пакет акцій та робота… Дуже гарна. Я знаю, що про мене ходять різні бридкі чутки. Найнешкідливіше, що чула про себе, так це, що я досягла всього через ліжко. Насправді ні. Насправді все дуже і дуже нудно у моєму житті.
У 23 роки я закінчила університет. Ще на 4-му курсі почала працювати у великій компанії. Поєднувати роботу та навчання було неймовірно важко, особливо на останньому курсі, коли потрібно було писати диплом, готуватися до випускних іспитів. Паралельно навчалася у мовній школі. Мені через роботу довелося вивчити дві іноземні мови. Працюю в японській фірмі, тому почала вчити крім англійської ще й японську мову. Я весь вільний час приділяла вивченню мов, особливостям документообігу, митному законодавству різних країн та ще мільйону необхідних у роботі дрібниць.
Так уже вийшло, що у 25 стала заступником керівника філії. Заробітна плата вже тоді була із шістьма нулями. Вільного часу й раніше не було, а з новим призначенням… взагалі біда. Потім ще 6 років пропрацювала у Нідерландах. До 30 років сформувала пристойний пакет акцій. Гроші було дуже просто відкладати. Коли в тебе немає часу ні на що, то й витрачати їх нема куди.
Тільки в 31 рік я вперше стала зустрічатися з хлопцем. Розлучилися. Просто не було часу на стосунки. Хлопець сам кинув мене. Але мені вже 45 років, чоловіка на горизонті немає і не передбачається. Дуже складно заводити стосунки, коли ти заробляєш не просто більше за свого кавалера, а в рази більше. Та й куди мені вже… Навіть не знаю. Так прожила все життя, ні чоловіка, ні дітей. Всі зароблені гроші навіть нема кому залишити.
Іноді навіть повертатися додому не хочеться. Порожні холодні стіни будинку. Деколи здається, що це навіть не мій будинок…