Мені 37 років. До цього я вже була одружена. Чоловік загинув у аварії ще 8 років. Не думала, що колись вийду заміж, поки не зустріла його … статного, підтягнутого чоловіка, який занадто вже завзято став залицятися. Було все: несподівані подарунки, букети, спонтанні побачення.

Я навіть і не сподівалася, що таке ще коли-небудь зі мною буде. Думала, що помру старою вдовою. Щодня був схожий на попередній. Поверталася додому з роботи, приймала душ і лягала дивитись серіали. В останні роки навіть готувати собі перестала. Та й навіщо? Дедалі більше почала харчуватися напівфабрикатами. Майже приготовані млинці з м’ясом, майже приготовані гамбургери, майже справжнє життя.

Сергій став справжнім промінчиком світла, заради якого хотілося готувати, хотілося бути гарною, хотілося жити.

Але вже після весілля я знайшла весільні альбоми мого коханого. Він і не приховував, що був уже двічі одружений, але він не згадував, що я як дві краплі води схожа на попередню дружину, а та була схожа на першу.

Тепер навіть і не знаю, може Сергій зовсім і не любить мене, може він вибирає дівчат зі схожою зовнішністю через своє перше кохання? Може він все ще не може викинути з голови своє перше кохання і таким чином шукає своє щастя.

Але після цього я вже не можу дивитися на свого чоловіка, як раніше. Мені здається, що він любить не мене, а когось іншого, якусь іншу дівчину. Мені стає страшно і не комфортно біля нього з кожним днем все більше. Не знаю, як жити з ним далі…