Неприкрите нахабство моєї невістки, мабуть, взагалі кордонів не має. Бабуся по душевній доброті покликала онука і його дружину жити до себе в троячку, так невістка скандал влаштувала.

Наполягає на тому, що ми з чоловіком бабусю повинні до себе забрати, а вони удвох житимуть у її трьохкімнатній квартирі, хоча скоро вже втрьох, бо невістка вагітна.

Звичайно, таке рішення не влаштовує нікого, але невістка капає на мозок синові, а він ходить і за нею повторює, мовляв, бабусі з нами буде краще, а їм потрібне своє житло, щоб ростити дитину.

У мене все це марення навіть у голові не вкладається. Бабуся – це мама мого чоловіка. Вона вже дуже давно живе сама, звикла бути господинею у власному домі. Навіть ми колись розписалися, вона відразу сказала, що нас до себе не пустить.

– Ти мене вибач, але я звикла сама собі господинею бути, не хочу з тобою та сином сваритися, тож і жити разом ми не станемо. Грошами допоможу, якщо треба, а жити разом – ні.

Я спочатку покривдилася, але швидко зрозуміла, що дві господині в одному будинку – не найкраще рішення, тому свекруха тоді вчинила мудро.

Ми з нею жодного разу не сварилися, і зараз можу сказати, що ми маємо прекрасні стосунки, але жити разом ми не хочемо і не будемо.

Свекруха ще цілком бадьора, сама обслуговує себе, якихось серйозних захворювань немає. Тобто, догляд їй поки що ні до чого, хіба іноді потрібна допомога в прибиранні, все-таки квартира велика.

Вона й так пішла на поступки, запропонувавши онукові з дружиною перебратися до неї. Зробила вона це, коли невістка оголосила про свою вагітність.

А куди народжувати? Вони живуть на орендованій квартирі, отримують небагато, а якщо невістка піде в декрет, то й зовсім сумно буде з грошима.

Ось бабуся й вирішила, що принципи є принципами, а онукові треба допомогти. Ми до себе сина з дружиною взяти не можемо, у нас двохкімнатна квартира і молодший син ще в школі вчиться. Куди його, на кухню виселяти?

Син спочатку пропозиції бабусі зрадів, сказав, що з дружиною поговорить, але поговорив і відразу ж змінилася думка.

Невістка ж взагалі не стала навіть соромитися, а в лоб заявила, що жити з бабусею в одній квартирі вони не будуть, бо це вже комуналка вийде.

– Найправильніше буде, якщо ви бабусю до себе заберете, а ми з чоловіком переїдемо до її квартири. Саме до пологів встигнемо невеликий ремонт зробити.

Побачивши наші обличчя невістка почала пояснювати своє бачення ситуації на пальцях. За її словами виходило, що бабусі два понеділки до цвинтаря залишилося, ось-ось у деменцію впаде, а вона вагітна, скоро дитина народиться.

Взагалі вона не зобов’язана чужу бабцю доглядати, це нам вона родичка, а їй чужа людина, тому буде справедливо, якщо за нею ми і доглядатимемо.

Слава Богу, що бабуся цього не чула. Чоловік сину тоді різко сказав, що пропозиція поки що актуальна, але лише у тому вигляді, який озвучила бабуся, а не подобається – нехай і далі живуть у зйомній.

Невістка тоді надала скривдженого вигляду, а син нам ще й пред’явити намагався за те, що ми так грубо з його дружиною розмовляли. Я на нього дивилася і не розуміла, як він після весілля перетворився, не був же таким.

Зараз син ходить і намагається переконати нас, що його дружина все правильно сказала, просто ми не хочемо їм допомагати. І якщо річ тільки в тому, що бабусі ніде буде розміститися, то тоді ми можемо переїхати до неї в троячку, а синові з невісткою, так і бути, вистачить нашої двушки.

Чоловік тут розлютився і сказав, що якщо вони такі невдячні, то жодних переїздів нікого і нікуди не буде. Своїй мамі він сам все пояснить, а син зі своєю царівною нехай і далі живуть і чекають, коли на них хороми будуть падати.

Я на боці чоловіка і дуже засмучена цією ситуацією. Невістка надто нахабна, а син немов сам думати розучився. Не розумію, що з ним сталося, але підозрюю, що це згубний вплив його дружини, хоч це дуже слабке виправдання.