Останнім часом я з батьками сварюся через встановлення залізних дверей. Вже пішов другий рік після їхнього переїзду до нової квартири. Однак у них так само стоїть старі дерев’яні двері, що дісталися від колишніх власників. На мою думку, абсолютно ненадійні.

А у батьків, між іншим, будинки зберігаються старовинні книги та коштовності, що дісталися у спадок від бабусь та дідусів. Ще у них багато дорогого одягу та техніки.

Тому їм залізні двері життєво необхідні. Раптом їх хтось обчистить? З дерев’яними дверима таке провернути простіше простого. Хоч вони і живуть у тихому районі, але підстрахуватися все ж таки варто.

Але батькам це невтямки. І вони щоразу знаходять тисячу причин, аби не вирішувати питання з дверима. Спочатку я чула від них скарги на брак грошей.

– Машенька ми б з радістю поставили нові двері. Але ж у нас зараз немає таких грошей! Все на ремонт пішло. Ось коли заробимо достатньо, одразу поставимо.

Ага, ось тільки вони на двері так і не заробили. Вічно у них були важливіші витрати – то наворочений фотоапарат для тата, то подорожі. Але ж безпека набагато важливіша за всіх гаджети і розваги! Жаль, це розумію тільки я.

Та й на ремонті можна було заощадити. А то вони обставили квартиру за останнім писком моди. Але на двері вдало забили. Загалом вони у своєму репертуарі. Не змогли грамотно розставити пріоритети.

Я б, на їхньому місці, насамперед переймалася саме заміною дверей на міцнішу і нову. Адже вона мало того, що різко контрастує з їх розкішним ремонтом, так ще й служить “приманкою”.

Зрештою, мені набридло слухати історії про нестачу грошей. Хоча батьки, незважаючи на свою безладність, заробляють непогано. Ось тільки розпоряджатися заробленим особливо не вміють.

І ось, я, всіляко утискаючись у своїх витратах, за два місяці накопичила потрібну суму і переслала її батькам. Навіть пояснила, що це спеціально на залізні двері. А що зробили мої улюблені мама та тато? Правильно, спустили всі гроші на розваги. І примудрилися зробити це лише за робочий тиждень. Тобто за п’ять днів.

Приїжджаю я до них у суботу того тижня і бачу, що двері стоять ті самі. Звичайно, я запитала, чому. Знаючи мій характер, батьки довго ховали очі. Потім зізналися, що не втрималися і витратилися на театри, ресторани та новий одяг.

Як діти малі! Хоча моїм батькам трохи за шістдесят. Я їм чітко сказала, на що саме виділяю гроші. А вони, розумієш, не змогли втриматися.

Диву даюся, як мої мама та тато, за своєї безтурботності, змогли побудувати кар’єру та пережити дев’яності. Ще я якимось дивом примудрилася вижити і не зв’язатися з поганими компаніями в підлітковому віці.

Хоча з моїм вихованням вони особливо не парилися. З іншого боку, за рахунок їхнього підходу я досить рано стала самостійною. Вже у дитинстві навчилася готувати.

Сама добре вчилася, завдяки чому потім легко вступила на бюджет. З першого курсу почала підробляти – причому близько до спеціальності. Наразі маю гарну роботу, яка дозволила мені взяти іпотеку.

Якби не іпотека, я, напевно, не так злилася б через гроші, якими батьки розпорядилися по-дурному. А вони ще здивувалися, чому я вийшла з себе. Та тому, що на хотілки батьки могли витрачати свої зарплати. Але, зважаючи на все, їх вони спустили на щось ще.

Мене вже просто доводить легковажне ставлення батьків до грошей та життя, зокрема. До речі, переїзд у нову квартиру відбувся знову ж таки з моєї ініціативи.

Раніше вони мешкали в центрі нашого міста. І вікна їхньої колишньої квартири виходили на досить загружену вулицю. Звичайно, вдома завжди було галасливо. Навіть уночі. І склопакети від шуму ледь рятували. Також якість повітря там залишає бажати кращого. А батьки не молодшають. Тому всі “принади” життя в центрі почали позначатися на їхньому самопочутті.

Я їм довго пропонувала переїхати до зеленого та спокійного району. А вони, як завжди, відмовлялися. Їм дуже не хотілося возитися з продажем старого житла, пошуком і покупкою нового.

Але коли я взяла на себе пошуки та запропонувала допомогу з документами, вони нарешті погодилися. Я підібрала квартиру з гарним плануванням, з вікнами у двір. Та ще й за вигідною ціною. Єдиними мінусами були “бабусин ремонт” і ті самі двері.

Однак я була впевнена, що різниці з продажу та покупки вистачить і на оновлення ремонту, і на залізні двері. Але все сталося зовсім інакше. Ех, треба було контролювати батьків. Хоча це й безглуздо виглядає збоку.

Тепер я збираюся по-новому збирати на двері. Ось лише батьки цих грошей не побачать. Адже купівлю та найм установників я теж візьму на себе. Шкода, я не додумалася так зробити з самого початку.Багато разів просила батьків поставити залізні двері, але вони ні в які. А гроші, які я дала їм на це, вони промотали