Батько зажадав назад свій весільний подарунок, але розлютився, коли я його повернула
Півроку тому я вийшла заміж за свою кохану людину. З цієї нагоди батько урочисто вручив нам ключі від своєї машини. Він все одно на ній не їздив останнім часом через поганий зір, а продати не виходило.
То чому б і не подарувати її нам? Її стан залишав бажати кращого, але ми з Ігором були раді цьому. Ми мріяли обзавестися своїм авто, щоб швидше доїжджати до роботи, частіше вибиратися за місто.
Ще хотілося у вихідні закуповуватись продуктами на весь тиждень, не витрачаючись на таксі. Думали залазити в кредит, тому що збирати довелося б довго.
А тут проблему вирішили за нас! Я відчувала, що цей подарунок з каверзою, адже мій батько з не легким характером. Після весілля я вирішила вирішити з батьком кілька запитань.
У мого продуманого тата нічого просто так не буває. Тому я збиралася підстрахуватися та добитися, щоб машина була оформлена на мене.
Я пам’ятаю, як у мої студентські роки тато віддав мені свій старий комп’ютер. Міркував, що продавати його сенсу немає через деякі проблеми, собі він вже взяв новий, а мені для навчання вистачить і такого.
Справді, там були проблеми, але цілком вирішувані. Відклавши потрібну суму зі стипендії, я змогла сплатити за ремонт і мала дурість розповісти про це батькові. Як же! Адже я сама накопичила суму і сама розібралася. Дивіться, яка я доросла!
Моє хвастощі нічим хорошим не обернулося. Батько найближчим часом продав комп’ютер, а на моє обурення відповів, що мені він дав його на якийсь час користуватися. Хоча раніше ясно дав зрозуміти, що цей комп’ютер тільки мій.
Ось я і побоювалася, що з машиною буде те саме. Під час нашої розмови батько запевнив, що скоро переоформить її на мене, але зробив лише довіреність. А “швидко” так і не настало.
У нього завжди виникали якісь невідкладні справи. Я і маму підключала, щоб вона вплинула на батька, але він продовжував годувати обіцянками. А я вуха розвісила.
Нам із чоловіком дуже потрібна була машина, тому ми почали упорядковувати її без формальностей. Сплатили фарбування, заміну деяких вузлів, чищення салону, який весь був у жирних плямах та потьоках.
Заодно ми поставили нову зимову гуму та гарний відеореєстратор. Проте насолоджувалися весільним подарунком ми недовго. Днями батько попросив звозити його на будівельний ринок і наголосив, якою красунею стала його “ластівка”.
Варто мені натякнути, що непогано б “ластівку” зробити нашою по документах, як тато все миттю переграв. Заявив, що передумав віддавати, краще виставить на продаж.
А нічого, що в нас був договір, і тато обіцяв переписати машину на мене?! І взагалі забирати подарунки, особливо весільні, це верх непорядності. Але татко нічого непорядного у своїй поведінці не побачив.
Адже машина, як і раніше, його, а їм з мамою зараз дуже потрібні гроші. Подивіться, як він заспівав! Значить, поки авто було в жахливому стані, гроші були не потрібні, а як тільки ми його полагодили, то відразу знадобилися?!
Я не хотіла далі сперечатися з батьком, бо нічого б від нього не домоглася. Проте було дуже шкода наших з чоловіком зусиль та вкладень, і в мене в голові дозрів один план. Я вмовила батька дати нам користуватися машиною ще тиждень.
Потім розповіла чоловікові про батьківський фінт вухами, і ми стали втілювати мій план у життя. Повернули колишній комплект шин, який ми так і не віддали на утилізацію, відкрутили відеореєстратор.
Як “вишенька на торті” я заляпала салон. Решту повернути в початковий стан було неможливо. Шукати та ставити старі деталі собі дорожче, а царапати кузов – незаконно.
Коли я пригнала машину до батьківського будинку, мене вже чекав усміхнений батько. Але, побачивши стару гуму, він різко похмурнів, а зазирнувши в салон, і зовсім розлютився.
“Що ви зробили з моєю ластікою?! Без нових шин та відеореєстратора я її ніколи не продам за ціну, яку хотів! Ще й за хімчистку платити доведеться!”
Я здогадувалась, що тато буде незадоволений, але настільки бурхлива реакція стала несподіванкою. Адже машина, як і раніше, добре їздить, а шини і реєстратор особливо на ціну не впливають.
Але татові виявилася важливою кожна гривня, він і розлютився. Дочекавшись коли батько трохи заспокоївся, я зізналася, що ми це зробили спеціально.
В якому вигляді він нам дав машину – практично в такому ж і одержав назад. А то хотів виїхати за наш рахунок і думав, що я так залишу? Не вийде! Відеореєстратор та шини нам самим знадобляться у майбутньому.
Салон я зіпсувала виключно для наочності. Нехай тато бачить, що його викрутаси більше йому з рук не зійдуть, і вчиться відповідати за свої слова та вчинки.
Для більшої справедливості ми взагалі могли зажадати гроші за ремонт, благо є докази, що його сплатили саме ми. Проте судитися, та ще й із власним батьком, мені зовсім не хочеться.
Насамкінець тато назвав мене “падлюкою, яка зовсім не цінує добра”, плюнув під ноги і пішов додому. Можна подумати, що це я, а не він, зробила подарунок, а потім зажадала його назад.
Ось уже тиждень ми з ним не спілкуємося, що дуже засмучує маму. Вона благає помиритися, повернути машині товарний вигляд, тому що “найближчим людям не варто ворогувати через якусь машину”.
Я зовсім не відчуваю за собою провини, тому не проситиму прощення у батька. Якби не його зухвалий обман, ніякого скандалу не було б. Дуже шкодую, що взагалі прийняла ключі на весілля. Краще взяли б авто в кредит, як і збиралися.