Мої батьки зараз перебувають у процесі розлучення. Вони прожили разом двадцять шість років. Так вийшло, що вони одружилися, коли дізналися про мамину вагітність. Я не знаю точно, які в них були стосунки до моєї появи, але з того моменту, коли я вже могла пам’ятати, вони добре і, як кажуть, душа в душу не жили ніколи.

Можливо, причиною цього був такий «вимушений» шлюб. Коли стало відомо про те, що мама чекає на дитину, батьки з обох боків руками і ногами стали випихати молодих реєструвати свої стосунки.

Час, мабуть, такий був. Важливіше було, що люди подумають і скажуть, якщо дитина поза шлюбом народиться, ніж чи буде в такій сім’ї хоч хтось щасливий.

Скільки я пам’ятаю, мама все життя старалася і тягла сім’ю на собі. Дітей більше у батьків не було. Я так і залишилася єдиною їхньою дитиною. Мама працювала, займалася зі мною і повністю утримувала будинок.

Вона непогано заробляла. Її внесок був анітрохи не менший, ніж внесок батька. Але батько ніби нас із мамою ні в що не ставив. Коли він був молодшим, то міг бути дуже строгим. Він часто поводився відсторонено і дуже холодно зі мною.

Наші стосунки більш-менш стали налагоджуватись, коли я вже закінчувала школу. Але батьки так і продовжували жити як кішка із собакою. Батьку просто було зручно жити на всьому готовому. Квартира, в якій вони мешкають, оформлена на маму. Мама ж повністю його обслуговує, годує, пере.

Після закінчення університету я не захотіла повертатися до батьківського дому. Атмосфера там завжди залишала бажати кращого. Я тоді зустрічалася зі своїм майбутнім чоловіком. Ми почали жити разом, а потім уже й одружилися.

Зараз я живу в іншому місті і бачуся з батьками у вихідні, у найкращому разі, двічі на місяць. Нещодавно я приїжджала в гості та випадково дізналася, що тато спілкується з якоюсь жінкою. Мені про це розповіла близька, ще шкільна подруга. Вони їх багато разів бачили разом.

Звісно, ​​я не повірила. Адже важко повірити, що хтось із твоїх батьків зраджує, хоч особливої ​​любові в них і не було ніколи. Але після цієї розмови я сама помітила, що тато постійно в телефоні з кимось переписується. Такого за ним раніше не було.

Тато не звик виставляти свої почуття напоказ. Він досить завжди стриманий у своїх емоціях. Коли я натякнула йому, що знаю, що в нього хтось є на боці, він і оком не повів.

Я сказала батькові, що не збираюся поки що нічого розповідати матері. Але сама ця ситуація мені вкрай неприємна. Попросила його припинити це все.

Оскільки ми бачимося не кожен день, можливості контролювати особисте життя батька у мене немає. Та й стежити за ним, мабуть, низько. Але, десь через місяць, я знову звернула увагу, що він знову буквально не випускає з рук свій телефон.

Я розповіла про все матері. Розповіла все, що мені тоді було відомо. Мама мені спочатку не повірила. Але потім вона, мабуть, поговорила з батьком, а той уже нічого не заперечував.

Він взагалі заявив, що нарешті визначився. І тепер впевнений, що хоче бути із тією жінкою, а не з мамою. Батьки зараз розлучаються. У батька розпочинається нове щасливе життя. Він переїхав жити до своєї, тепер уже колишньої коханки. Тепер вона набула нового статусу. Вони збираються одружитися, як тільки батько отримає розлучення.

А мама впала в глибоку депресію. Вона шкодує про кожен день, який витратила на тата. Адже він відверто заявив їй, що за всі ці роки жодного дня не був із нею щасливий і ніколи її не любив.

Я також не знаю, що мені робити. Як далі спілкуватись із батьком? Адже він вчинив, як справжній цап. Адже він навіть не зміг чесно зізнатися і сам піти. Брехав і мені і мамі. А ще я думаю, що мамі буде боляче, якщо вона дізнається, що ми підтримуватимемо стосунки.