На своєму особистому досвіді я зрозуміла просту істину: від долі не втечеш. 10 років тому я навчалася в інституті та була зразковою студенткою. Окрім навчання, я завойовувала увагу чоловіків на раз-два. Тільки самій мені ніхто з кавалерів не був симпатичний.

Я була неприступною доти, доки до аудиторії не увійшов молодий викладач. На першому курсі він викладав у нас історію політичних вчень (ІПВ).

Сергій Володимирович був дуже серйозним і вимогливим за своєю дисципліною. На лекціях він віддавався повністю теорії, але в семінарах з цікавістю слухав студентів і підводив нас до правильної думки.

Я закохалася в нього без пам’яті! Мені здавалося, що в житті існує лише він один. Ніхто і ніщо мене так не цікавило, як ІПВ та голос Сергія Володимировича.

Мої успіхи у навчанні зросли у рази. На кожному семінарі я тягла руку, а на колоквіумах була головним активістом. Вівторок для мене був головним днем, бо лише цього дня я могла милуватись чоловіком своєї мрії.

Своїми почуттями я поділилася з мамою, вважаючи її за близьку подругу і мудрою жінкою Вона замість того, щоб зрозуміти перше кохання доньки, вирішила піти на кафедру і розібратися з моїм “серцеїдом”.

Мати присоромила мене на всі п’ять років студентського життя. Вона вирішила, що Сергій Володимирович спокушає молодих дівчат, а я його чергова жертва.

До четвертого курсу я ходила з опущеним обличчям – мені було дуже соромно дивитись у вічі улюбленому викладачеві. Я відчувала біль від зради матері та вину перед ним одночасно.

Мало того, що мати втоптала мене в багнюку, так вона ще мало не підставила викладача. Він не особливо вникав, що якась першокурсниця закохалася в нього. Сергій Володимирович просто виконував свою роботу, читав лекції.

Мама погрожувала дійти до деканату, якщо дізнається, що він мене продовжує спокушати. Тому я перестала регулярно відвідувати його пари, посилаючись на хворобу. Через божевільну матір я могла зіпсувати репутацію шановної людини в університеті.

І цей предмет та інші дисципліни Сергія Володимировича я здавала спокійно, хоч практично їх не відвідувала.

Я намагалася поводитися максимально стримано, одногрупниці порівнювали мене з роботом. Не було жодних особливих емоцій чи питань. Я не хотіла підставляти кохану людину. Мені завжди було ніяково дивитись у вічі викладачеві.

Після закінчення вишу я поїхала підкорювати столицю. Навчання не пройшло даремно: мені знадобилися отримані знання в кар’єрі.

Однак мій роботодавець вирішив перебратися за кордон, а я вирішила не одразу шукати нове місце роботи, а кілька місяців пожити у рідному місті. Дуже вже я за ним скучила!

Декілька місяців тривають уже два роки. Два найщасливіші та неповторні роки! Все завдяки тому, що я живу зараз зі своїм студентським коханням.

Після приїзду додому до батьків я вирішила зустрітися з колишніми однокурсниками. Зустріч провели у ресторані, куди запросили кілька викладачів, серед яких був Сергій Володимирович.

Сергій зізнався, що ловив на собі мій закоханий погляд і знав про мої почуття, але він би ніколи не дав хід нашим стосункам. Репутація та посада для нього дуже важливі. Але симпатію до мене він теж відчував тоді.

Спочатку мені було ніяково в компанії колишнього викладача, бо я таке у своїй голові вигадувала про нього. Не без участі маминого впливу, звісно.

Мама вирішила піти на підлість 10 років тому, аби знищити мою любов до Сергія Володимировича. Коли вона повернулася після розмови з викладачем, вона набрехала мені про те, що таких, як я, у цього Сергія Володимировича хоч греблю гати! Що він кожен семестр змінює дівчат, шукає собі молодшу та красивішу.

Нібито цей молодий чоловік приваблює наївних дівчат, а потім користується ними як річчю. Мені вона заборонила з ним розмовляти навіть з питань навчання!

Максимум, це відповіді на парах та складання іспитів, не більше. Я хотіла, щоб Сергій Володимирович став моїм науковим керівником, але мама мені суворо заборонила навіть думати про це.

Я була пай-дівчинкою, тому слухалася маму і вірила всім її словам. Мені здавалося, що мама не може обманювати рідну дочку, тим більше знаючи про її світлі почуття до того чоловіка.

Після університету я пережила кілька невдалих романів. Але думки про викладача не покидали мою голову. Моє серце ніхто так не хвилював, як Сергій Володимирович. Я весь цей час думала про нього та наші пари.

За ці 10 років він встиг одружитися і розлучитися. Дітей ні в нього, ні в мене нема. Мені здається, що я зараз живу уві сні, і можу прокинуся будь-якої хвилини!

Низка випадковостей привела мене до того, на чому я зупинилася 10 років тому. Почуття спалахнули знову з такою силою, наче мені 18 років!

Ми плануємо весілля влітку, тільки маму я навіть запрошувати не думаю! Мені вистачило тих травм, які я пережила 10 років тому. Стільки помиїв було вилито на голову Сергію, а мені локшини на вуха, що вже навіть гидко.

Прикро, що мама свого часу обмовила Сергія, і я думала про нього такі мерзенні речі. Я живу у майбутнього чоловіка і впевнена, що ухвалила найвірніше рішення, погодившись за нього вийти заміж.

Рік тому я з’ясувала всі обставини діалогу матері та Сергія і зрозуміла, як мене обдурила найрідніша людина. З того часу я не хочу бачити і чути маму.

Причина не в чоловікові, а у вчинку рідної людини. Я в ті роки довіряла матері як найближчій людині. Жаль усвідомлювати, що навіть мама може підкласти свиню тобі в житті.