Через два роки я зрозуміла, що в мене чудова невістка, коли побачила невістку своєї подруги
У мене є син Коля. Ми з чоловіком багато сил вклали у нашого хлопчика. Завжди хотіли, щоб у наших дітей все було найкраще. Не завжди виходило, як хотілося. Але ми завжди вважали, що краще у нас із чоловіком чогось не буде, ніж наші діти почуватимуться в чомусь обділеними.
Намагалися дати дітям гарну освіту. На це ми ніколи жодних грошей не шкодували. І син, і дочка. окрім загальноосвітньої школи, відвідували ще й мовну. Донька закінчила художню школу. У сина є спортивний розряд.
Обидвоє наших дітей мають вищу освіту. Спеціальність вони собі обирали самі, за велінням душі. Обидвов змогли поступити на бюджет. Я вважаю, що це вже про щось говорить у наш час.
Після ВУЗів мої діти більш ніж вдало влаштувалися у житті. Син, відпрацювавши у компанії менше двох років, стрімко пішов на підвищення. Ми з чоловіком дуже пишаємось нашими дітьми.
Але діти мають властивість зростати. Ось і наш син якось поставив нас перед фактом, що він незабаром одружується. Він на той час уже жив окремо. Тож така заява була для нас із батьком несподіванкою.
Я чомусь за своєю наївністю завжди вважала, що знайде собі наречену рівну собі. У мене навіть думки не виникало, що майбутня дружина сина може бути без вищої освіти та гарної роботи. І припустити не могла, що йому може бути цікаво з такою людиною.
Аня виявилася приємною дівчиною. Чемна і навіть трохи сором’язлива. Це взагалі несподівано у сучасному світі. Молоді люди зараз куди активніші і в хорошому плані «нахабніші», ніж за часів нашої молодості.
Мені одразу було очевидно, що Аня та Коля закохані. Вони так дивилися один на одного, що й без слів було зрозуміло. І наче все добре, але одне мене бентежило. Аня взагалі не мала жодної освіти.
Вона зуміла закінчити лише школу. Після одинадцятого класу вступила до університету, на платній основі, але на другому курсі раптом зрозуміла, що це «не її» і покинула навчання. При цьому у неї із батьками стався сильний конфлікт. Адже вони оплачували навчання дочки, а та так несподівано вчинила.
Після цього всю фінансову допомогу з боку батьків було припинено. Аня була змушена йти працювати. А куди можуть взяти людину, яка має з освіти тільки школу? Правильно. Аня пішла трудитися до супермаркету продавцем.
Ось уже кілька років наречена сина працювала у тому самому магазині, куди її спочатку взяли. За цей час вона кілька разів відучилася на всіляких курсах, які оплачував роботодавець.
Ось така дружина мого сина! Ми з батьком були шоковані. Очевидно, що це людина зовсім іншого рівня, ніж наш син. Ні інтересів, ні прагнень, ні цілі у житті. У дитинстві Аня теж нічим не займалася. Не відвідувала жодної секції чи гуртка, взагалі нічого. У неї й хобі ніякого немає!
Діти одружилися, а я все не могла змусити себе ніяк нормально ставитись до обраниці сина. Нам і поговорити нема про що! Син усе намагався нас якось подружити, але з цих спроб нічого путнього не виходило.
– Мамо, ну зроби ти вже зі своїм кам’яним обличчям хоч щось! – обурювався він після чергової зустрічі. А я не могла.
А потім я поїхала до своєї подруги. Вона виїхала з нашого міста кілька років тому. Виїхали вони всією сім’єю: вона, чоловік і двоє дорослих синів. Я буле в неї два роки тому. Подруга часто кличе мене приїхати, щоб хоч якесь рідне обличчя побачити у чужому місті.
За той час, що ми не бачилися, старший син подруги теж одружився. Ось тільки привів він жити свою обраницю до батьків. І те, що я там побачила, змусило мене переглянути моє ставлення до моєї невістки.
Невістка моєї подруги нещодавно народила. Як вона спілкується зі свекрухою та чоловіком – це треба бачити! Вона взагалі не розмовляє. Вона весь час кричить! І на чоловіка, і на маленьку дитину, і на свекруху. Материть їх тільки так!
Все їй не те й не так. А свекруха так взагалі повинна тій у ніжки кланятися за те, що їй народили онука. І з цим самим онуком з ранку до ночі скакати, щоб ця пані відпочивала. Про любов і розуміння там і мови немає. Чоловіка вона не обійняла і не поцілувала жодного разу за два тижні, що я там пробула.
Глянула я на цю картину, і в моєму мозку буквально щось клацнуло. Наче посеред ночі світло ввімкнули. Так усе стало ясно і очевидно! Та чорт із із цією освітою та роботою. Головне, що Аня нашого Колю любить!
Вони вже два роки одружені, а вона ним просто надихатися не може. Обіди йому з собою у контейнери складає і вдома чистота та порядок. А як поряд вони сидять? Завжди тримаються за ручки.
На такому контрасті наша Аня мені стала подарунком небес. Приїхала я додому і сама перша зателефонувала невістці. То був перший раз, коли я так зробила. Соромно було. Вибачалася.
Тепер інакше, як донькою, Аню нашу і не називаю. Люблю її, як і рідну дочку. Дуже рада, що мій синочок саме їй дістався.
А всім свекрухам, які своїх невісток недолюблюють, хочу сказати, це ви ще поганих невісток не бачили!