Як не шкода, мій шлюб складається не з двох закоханих, а з двох закоханих… і його мами. Чомусь, вона вважає, що має право жити з нами, постійно повчати мене і не залишати ні на хвилину. У цьому “трикутнику” я живу вже майже два роки і чесно скажу, скоро нерви вже не витримають.

Коли ми з чоловіком одружилися, то встигли пожити окремо тільки два місяці. Після того, як не стало свекра, свекруха одразу перебралася до нас. Толі я ще була не проти, бо жінка пережила страшний стрес, в неї була депресія, їй було важко, та й ми боялися залишати її одну.

Але минуло вже два роки з того дня, і  тепер я вже не витримую. Таке враження, ніби ми живемо під вічним наглядом. Я вже не почуваю, як вдома, увесь час, як на голках…В нас з чоловіком навіть немає можливості на одинці залишитися більше ніж на 5 хвилин. Свекруха одразу нас знаходить… Напевно через це досі дітей не маємо.

Ще одним пунктом, який мене дратує є те, що вона почала все в домі переробляти на свій лад. Всі весь посуд поміняла місцями, бо їй бачте так зручніше, з ванни викинула мій дорогий крем за 2000 гривень, бо він їй тхнув пліснявою і вона подумала, що термін придатності вже вийшов. Навіть мене не запитала! До нашої спальні заходить, як до себе, навіть не стукає. У ванній проводить так багато часу, наче намагається помитися на 2 роки вперед, а головне, що всі комунальні послуги оплачуємо ми. Та останні роки платіжка за воду приходить в 3 рази вища!

З чоловіком вже кілька разів через це сварилися, просила його поговорити з матір’ю, нехай та вже повертається до себе. А він тільки знизує плечима, й каже, що не може так з нею вчинити…

Мені вже деколи починає здаватися, що їй просто добре жити за наш рахунок, і тому вона щоразу придумує нові брехні, щоб не їхати з нашої квартири. Але цього сімейного трикутника я більше не терпітиму! Вчора вже сказала чоловіку, що або вона сама поїде по добрій волі, або поїдуть двоє з дому і на цьому все. Пообіцяв поговорити з нею…