Ось я раніше тільки чула про маминих синочків, але в житті такого не зустрічала. Та й взагалі, я завжди вважала, як такий екземпляр можна одразу не впізнати. Ну, це відразу видно, якщо твій кавалер прийшов на побачення, тримаючись за мамину спідницю.

Але, мабуть, настав і мій час. Час побачити такого чоловіка наживо.

Мені було вже двадцять сім, коли ми почали зустрічатись із Юрою. Юрі вже на той момент виповнилося тридцять один. Ми обидвоє дорослі люди. Кожен жив повноцінним життям. Обидвоє мали вже по квартирі та машині.

Як я зрозуміла пізніше, батьки Юри були не те, щоб прямо багатії, але досить заможні люди. І сина змогли забезпечити на повну.

Позустрічавшись пару місяців, ми вирішили, що якось це незручно весь час мотатися з однієї квартири в іншу і з’їхалися. Почали жити у мене. Все складалося краще нікуди. У побуті з Юрою сильних суперечностей у нас не виникало.

Він навіть щось іноді робив сам. Мив посуд, виносив сміття, та й так по дрібниці, якщо щось просила.

Квартира у мене однокімнатна. І згодом Юра запропонував переїхати до нього. Квартира в нього була просторіша. Я тоді ніякої каверзи в цьому і не бачила. Відносини у нас складалися дуже гармонійно, ми практично не сварилися.

Коли ми тільки переїхали, то одразу відлетіли у відпустку. Провели чудові кілька днів у теплих краях. Я була на сьомому небі від щастя. Мене накривало таке блаженство! Адже все так успішно складається. Думала що ось він, чоловік, який мені потрібен.

А потім відпустка закінчилася, ми повернулися у звичайне життя. Виявилося, що квартира Юри знаходиться за десять хвилин ходьби від його батьків. І ось, мій благовірний почав пропонувати їх відвідувати. Адже тепер це робити стало набагато зручніше!

Ми почали ходити у гості до батьків Юри. До цього я бачила їх лише кілька разів. Але тепер ми за тиждень бували в них двічі-тричі. Адже, як наполягали Юра та його мама – це «якось не по-людськи, жити так близько і не заходити!».

І ось ми, вечорами після роботи почали ходити до батьків Юри. А коло інтересів його батьків не таке велике. До того ж мама практично завжди вдома сама. Батько весь у справах.

Виявилося, що це не дуже весело слухати нескінченні розповіді про дядька Васю, тітку Олю та про їхніх дітей та кішок. Або про те, що сусід зверху якийсь аж надто дивний. Якось я сказала про це своєму коханому. Ми навіть разом посміялися, що я свою маму за ці два місяці бачила в рази менше за його.

А потім цей дивний сусід згори затопив батьків. Виявилося, що він справді якийсь із прибабахом. Але батьки стійко прийняли цей удар долі. І вирішили раз така справа, то настав час оновити ремонт.

Батько в Юри хоч мужик при грошах, але людина старого загартування. Наймати когось щось робити у своїй оселі вважає неприйнятним. Вирішили, що ремонт робитимуть самі. Ну і Юрко, звичайно ж, має батькам допомагати.

Так ми стали бачитися з коханим набагато менше. На відміну від батьків. Тепер усі вихідні він проводив у них. Приходив Юра від батьків дуже пізно і якийсь роздратований і злий.

Ну, ремонт справа така, думала я. Звісно, ​​людина втомлюється. А може взагалі щось не виходить, вони ж не професіонали, думала я. Але батьки це святе! Батькам обов’язково треба допомагати, думала я і не лізла до Юри з розпитуваннями.

Тепер у вихідні я сумувала. Прибирання, готування, прання, прасування. Кудись ходити розважатись одній мені якось совість не дозволяла. І ось після чергового «ремонтного дня» мій Юра заявляє мені, що нам треба розлучитися.

Наголошу, до цього у нас все ідеально! Ми не лаялися серйозно навіть. Я не зрозуміла, що сталося. А тут дзвінок у двері. Час уже пізній вечір. Іду відчиняти, а за дверима стоїть Юрина мати.

– Синку, ти вже з нею поговорив? – добрий вечір, з порога.

– Ти нам не підходиш, я через тебе хворіти вже почала і сплю погано. Через тебе Юрчик злий якийсь став. Та й ти сама на контакт із нами не йдеш. Ось навіть із ремонтом не запропонувала допомогти. А якщо щось зі мною чи батьком станеться?

Ти ж і допомагати не будеш, а тільки сину нашому заважатимеш. Та й як господарка ти теж не дуже! Он який бруд розвела. Юра каже, що й готуєш ти не дуже. Ми вважаємо, що ти хитра та меркантильна. Мабуть, тільки заради квартири, та машини з ним і зустрічатися стала.

Я стою з відкритим від усього почутого. Мало того, що Юра мені раніше ніколи не казав, що його щось не влаштовує, то він ще й стоїть матусі своїй підтакує.

Як я була зла – цього не передати просто. Схопила вазу, що стояла поряд із квітами, витягла квіти й облила матусю. Прямо на голову їй вилила. Схопила свою куртку і вибігла з квартири. Жаль лише про те, що теж їй свою думку про неї не висловила.

Вже згодом забрала від Юри свої речі. Ще через кілька тижнів він сам подзвонив мені і попросив спробувати все знову. Навіть обіцяв поговорити з мамою, якщо я, звичайно, перед нею вибачуся. Послала його далеким і негарним маршрутом.

Ось тепер я така думаю: «Ааа, так це означає як! Ось вони які – мамині синочки».

Батьки намагалися не лізти в життя Юри рівно до того моменту, поки їм не здалося, що Юра може від них «поплисти». Адже він здавався мені цілком нормальним.

Через кілька тижнів, коли злість і образа схлинули, я зрозуміла, що мені, чисто по-людськи, навіть Юру шкода. Адже він навряд чи колись матиме нормальну сімʼю.