Я завжди тягла домашнє господарство на собі. Ніколи не просила чоловіка ні посуд помити, ні приготувати їжу. Так звикла. Мабуть, у вихованні річ…

Але так сталося, що чоловік залишився без роботи. Вже понад місяць сидить удома. Іноді ходить на співбесіди, але це займає небагато часу. Здебільшого він цілий день удома.

І, як на зло, останнім часом на роботі доводиться затримуватись. Наша компанія не укладається у термін здачі проєкту. Усі сидять аж до пізньої ночі в офісі. Цілий день працюю, не підводячи голови. У нас зазвичай такі аврали оплачуються, причому добре оплачуються. Та й з огляду на те, що чоловіка скоротили, то додаткові гроші зайвими не будуть. Обговорила ситуацію з чоловіком — він схвалив мої понаднормові.

Проблема в тому, що після роботи мені доводиться стояти біля плити та готувати. А потім мити посуд. Чоловік ні в яку не хоче допомагати. Причому його не влаштовують на вечерю просто пельмені чи вареники. Вже скандалила з ним на цю тему. Він майже весь час удома. Ну, чому не можна приготувати самому? Я ж не залізна працювати цілими днями день, а потім виділяти на готування ще годину-півтори. У мене збивається і без того безглуздий графік. Я сплю максимум 5 годин. Спробуй з таким сном потім цілий день сидіти з кресленнями та кошторисами. Так, у мене вже помилки на помилках.

Чоловік мені взагалі заявив: готування та прибирання – це жіночі обов’язки. Та я не проти! Ну, тоді гроші приносити в сім’ю — це чоловічі обов’язки. Щовечора в нас це вечір скандалу. Чоловік вимагає, щоб я стояла після роботи за плитою, мовляв, все одно весь день сиділа — можу і постояти. Відчуваю, що цей тиждень буде останнім тижнем нашого спільного життя!